Перепис населення - добре, але недостатньо
Львів має унікальний шанс отримати детальну інформацію про своїх мешканців
СТАТИСТИКА
Роман ЛОЗИНСЬКИЙ
В Україні стрімко зростає інтерес до соціологічних досліджень. Цей факт однозначно підтвердило проведене не так давно Інститутом розвитку Львова соціологічне дослідження нашого міста. Представлений Інститутом соціологічний портрет Львова зацікавив як спеціалістів, так і громадськість галицької столиці.
Водночас існує реальна можливість уже найближчим часом без значних фінансових витрат провести детальне дослідження населення Львова, причому дослідження не соціологічне, а статистичне, яке є значно точнішим і більш об’ємним. Цю можливість дає Всеукраїнський перепис населення, який має відбутися в грудні цього року.
Програма Всеукраїнського перепису населення 2001 року затверджена наказом Держкомстатистики ще у 1999 р., і змінити її уже неможливо. Вона містить перелік найважливіших питань (із точки зору центральної влади), проте майже зовсім не враховує регіональну специфіку населення. Водночас Законом України “Про державну статистику” передбачена можливість проведення місцевими управліннями статистики статистичних спостережень на замовлення інших юридичних та фізичних осіб за наявності джерел додаткового фінансування або за рахунок коштів замовників цих спостережень. Якби міська рада ініціювала проведення одночасно з Всеукраїнським переписом населення додаткового статистичного спостереження мешканців міста, львів’яни отримали б безцінну інформацію про своє місто. Ця інформація стала б найбільш вагомим підґрунтям для розробки планів розвитку міста на наступні 10 років.
Перепис проводиться державою та на державні кошти. Підготовка до перепису триває вже кілька років. Крім того, для проведення спостереження можна було б залучити кошти зацікавлених організацій та громадських фондів. Оскільки статистичне спостереження буде проводитися водночас із переписом, це дасть можливість побудувати велику кількість зведених статистичних таблиць.
Які питання доцільно було б реєструвати при проведенні статистичного спостереження? Почнемо з віровизнання населення. Віровизнання людини суттєво впливає на її поведінку: демографічну, політичну й навіть економічну.
Реєстрація віровизнання для нашого регіону є доцільною тому, що саме Галичина має найвищий ступінь релігійності населення, і саме тут релігійний склад населення найбільш складний в Україні. На Львівщині, окрім традиційної для регіону УГКЦ, достатньо чисельними є громади кількох православних церков (УАПЦ, УПЦ КП, УПЦ), а також РКЦ. Крім того, в області зростає вплив нетрадиційних християнських вірувань. Дуже цікавим та інформативним також буде порівняння даних про віровизнання з даними про національність, які реєструватиме перепис.
Однією з найбільших проблем України є таке соціальне явище, як безробіття. Загальновідомо, що в Україні офіційні дані про число безробітних є заниженими. Водночас у програмі перепису безробіттю відведено лише один пункт: у питанні “джерела засобів існування” є пункт “допомога по безробіттю”. Цього відверто недостатньо. Для визначення реального рівня безробіття, який у Галичині (навіть за офіційними даними) є одним із найвищих в Україні, доцільним було б реєструвати не лише статус безробітного на час перепису, а й, для прикладу, чи була людина безробітною упродовж останніх 5 (10) років; якщо так, то впродовж якого часу; чи зверталася вона до служби зайнятості населення тощо.
Узагалі, ретроспективні показники, тобто показники, які відображають соціальний статус, заняття, місце проживання людини у минулому, увійшли до програм переписів розвинутих країн ще років 20-30 тому, і дуже дивно, що їх майже немає у програмі Всеукраїнського перепису. Адже для України застосування таких показників є доцільним хоча б тому, що саме за останні десять років практично у кожної людини відбулися кардинальні зміни у житті: люди змінювали фах, місце роботи, місце проживання тощо.
Наступна група статистичних показників, зовсім не передбачених програмою перепису, – перспективні показники, тобто показники, які вводять, щоб визначити, що людина планує робити у найближчому майбутньому. Тут зараз найважливішим є питання зміни місця проживання й, зокрема, чи планує людина найближчим часом емігрувати за кордон. Відсутність таких відомостей позбавляє можливості робити достовірні прогнози соціальної та демографічної ситуації у Львові.
Нарешті, актуальним залишається дослідження мовної ситуації у Львові. У контексті мовної проблеми доцільно було б визначити розмовну мову населення міста, тобто мову, яку воно найчастіше використовує в повсякденному спілкуванні. Причому варто було б окремо виділити спілкування у родинному колі та на роботі. За допомогою показника розмовної мови можна було б оцінити рівень русифікації Львова, оскільки показник рідної мови, який є у програмі перепису, суттєво його занижує. Знову ж таки, порівняння розмовної, рідної мови населення та його національності дозволило б визначити ступінь національної самосвідомості мешканців міста, вказало б на загальну спрямованість, характер та ступінь русифікації чи українізації національних меншин. Усе це могло б стати основою для вироблення ефективної мовної політики як складової частини етнічної політики.
Провести статистичне спостереження можна було б не лише у Львові, а й у районах Львівщини, інших великих містах чи навіть загалом по області.
Навіть якщо не буде можливості провести статистичне дослідження, варто було б забезпечити можливість проведення вибіркового обстеження населення на підставі результатів перепису. При вибірковому обстеженні опитується відносно незначна кількість населення (від 1 до 10%), проте населення це репрезентує всіх мешканців населеного пункту чи регіону. Такі обстеження є відносно недорогими. Для того, щоб на Львівщині чи у Львові можна було б проводити вибіркові обстеження, потрібно зробити відбір за матеріалами перепису найбільш репрезентативних територіальних одиниць (районів, сільрад, переписних дільниць тощо).
Львів має унікальний шанс отримати детальну інформацію про своїх мешканців. Це шанс, який наступного разу повториться лише через 10 років. Час для дій іще є. Законодавство дозволяє. Треба лише комусь почати діяти.
|
|
