Іван Павло ІІ: Ваша свобода виросла з жертви багатьох мучеників
БЛАГОСЛОВЕННЯ
Ольга ЯЦЕНКО
Очікування... Перша у Польщі зустріч Святішого Отця з вірними візантійсько-українського обряду відбулася в Перемишльській Церкві Найсвятішого Серця Ісуса Христа. Зустріч мала форму Літургії. Спершу промовляв єпископ Іван Мартиняк – говорив українською мовою, а після нього звернувся до вірних Папа Римський. Понтифік говорив по-польськи, однак два фрагменти проповіді виголосив українською мовою, а потім запевнив, що коли Господь Бог дозволить йому відвідати Львів, “то буду більше говорити українською мовою”.
Це було ще у 1991 році, коли Папа Римський був із візитом у Польщі – й саме на прикордонні, в Перемишлі, зустрічався з українцями та греко-католиками.
Треба сказати, що до України і до українців Папа Іван Павло ІІ має особливе ставлення, наскрізь просякнуте повагою і милосердям. “Уже здавна я шаную український народ. Відомі мені численні оті страждання й несправедливості, яких вам довелося зазнати. Ці факти були і далі є для мене причиною великою журби. Усвідомлюю також і труднощі Української Католицької Церкви протягом сторіч заради зберігання вірності Євангелію та єдності з наступником Петра.
Не можу забути незліченних українських мучеників у минулі й теперішні часи: імена їхні здебільшого невідомі, вони ж бо воліли радше втратити життя, ніж віру. Нагадую це, щоби зрозумілою стала моя пошана до української Церкви і до її, в стражданнях випробуваної, вірності”. Так говорив Папа Римський в
українському соборі Пресвятої Богородиці у Філадельфії 4 жовтня 1979 року.
Як стверджує професор Володимир Мокрий, який підготував і видав напередодні візиту Святішого Отця в Україну книгу “Папські послання Івана Павла ІІ до українців”, ще ніхто в історії – і, зокрема, з висоти Апостольської Столиці – не сказав світу стільки доброго про Україну, про її нелегкі справи, культуру, проблеми і надії, як Папа Іван Павло ІІ. І справді, в якій би країні не був Папа Римський, якщо там живуть українці та є їхня церква, він обов’язково звертається до них із теплими словами і промовляє за них молитву.
Святіший Отець має свій погляд на подальший розвиток світу. В думках Івана Павла ІІ українські церковні справи наближені до цілого світу, аби він міг спільно досягнути християнських коренів цілої Європи, яка досі залишається поділеною на західну традицію (що ототожнюється з католиками чи з протестантами) і східну традицію, до якої, між іншими, належать українці – греко-католики, вірмени і православні українці, білоруси, росіяни, серби.
Відсутність протиставлення цих обох обрядів християнської традиції, розуміння їх спільного початку і цілого – майже тисячолітнього – автономного розвитку, на думку Понтифіка, може допомогти в досягненні високого значення тих різних християнських традицій, які можуть спільно збагатити культуру Європи та її релігійну традицію, а водночас і стати підставою для довгоочікуваного духовного відновлення.
Закінчення – стор. 3
|
|
