Роджер Дональдсон: Я не збирався знімати урапатріотичного фільму
ЧЕСНО
Пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю із режисером фільму “13 днів” Роджером Дональдсом про еру Кеннеді, його захоплюючі розвідки для драми про кубинську кризу “13 днів” і вплив його фільму на нового президента Джорджа Буша.
– Містере Дональдсон, чи могли Ви, народжений в Австралії, наблизитися до міфу Кеннеді, цього національного здобутку, з належною дистанцією?
– Я не збирався знімати ура-патріотичного фільму про велич Америки, а лише стрічку про політичну владу над світом, яка опинилася перед прийняттям неймовірно складного рішення, та ще й із цим величезним арсеналом зброї за плечима. Мене цікавив процес прийняття цих рішень у замкненому просторі. Єдина достовірна інформація, якою володіли ці люди, був негатив ракет, розміщених на Кубі. Я знайшов цей негатив, і ми навіть використовували його у фільмі. Ракети на цій фотографії були розміром приблизно два міліметри завбільшки.
– Чому Кевін Костнер, який був продюсером цього фільму, не грає Джона Кеннеді?
– Коли я почав знімати цей фільм, Костнер вже стояв у списку акторів на роль Кенні О’Донелла. Йому надіслали сценарій, і він дуже хотів зіграти саме роль найближчого друга Кеннеді.
– Яку кількість інформації з бюро Кеннеді Ви мали змогу використовувати під час своїх досліджень?
– Після того, як був прийнятий закон про свободу доступу до інформації, всі державні установи, в тому числі і спецслужби, зобов’язані після певного проміжку часу робити свої документи доступними для громадськості. І вони робили це, хоча і дуже неохоче. Я тримав у руках найновіші документи ЦРУ. Звичайно, у цих документах було повно закреслених чорним місць, і витягти звідти справжню інформацію було не так просто. Але я розумію, що, наприклад, імена російських або кубинських інформаторів потрібно зберігати в таємниці. Можливо, вони ще живі, або живуть у США.
– Наскільки відвертими були очевидці, з якими Ви спілкувалися?
– Люди на зразок міністра оборони в уряді Кеннеді Роберта МакНамари, який зараз є вже літнім чоловіком і не має більше політичних амбіцій, були більше ніж готові розповідати про свої пережиття. Зустріч між МакНамарою, Фіделем Кастро і кількома російськими генералами насправді була. Під час цієї зустрічі вони обмінювалися спогадами про кубинську кризу. Крім того, я зустрічався із Тедом Соренсеном, який писав промови Кеннеді, з сином Микикти Хрущова, Сергієм, який має американське підданство, з одним із пілотів, які проводили над Кубою розвідувальні польоти.
– Як очевидці сьогодні оцінювали тодішню ситуацію?
– У всіх них було відчуття, що атомної війни не вдасться уникнути, і всі вони говорили про відчуття безпомічності, незважаючи на свою приналежність до владних кіл. Але всі вони висловлювалися про Кеннеді дуже позитивно, з повагою. Свого часу йому довелося подолати у ставленні до себе чимало стереотипів. Всі сприймали його на початку як протеже власного батька та маріонетку католицької церкви. Але він зумів подолати це ставлення і завоювати авторитет.
– Це іронія історії, що сьогодні президентом є інший син впливового чоловіка?
– Одним із найбільших досягнень цього фільму можна вважати те, що його дивився Джордж Буш разом із сім’єю Кеннеді у Білому Домі. Звичайно, це мені дуже приємно. А ще більше приємно те, що стрічка їм сподобалася. Так принаймні мені здалося.
З німецької переклала Наталка Сняданко
|
|
