Малюнки Бруно Шульца не потрібні Україні?
БЛАГОДЕНСТВІЄ
Марта ГАРТЕН
Скидається на те, що зникнення відкритої у лютому настінної темпери славетного дрогобицького перверзійника, який витворив власний світ химерної прози і не менш дивовижних графічних персонажів, мало бентежить владу – від місцевого рівня й до найвищих посадових осіб держави.
Проти злочинного руйнування пам’ятки і перемитництва фрагментів Шульцового малярства чомусь не протестують ані мер Дрогобича, ані посадник президента на львівщині, ані сам президент України. У нас повна мовчанка на всіх щаблях владної ієрархії. Чиновники кивають один на одного, мовляв, нема підстав для протесту, оскільки не з’ясовано, чи вивезення було незаконним!
Це тільки Президент Польщі Олександр Кваснєвський може дозволити собі скритикувати той спосіб, у який Ізраїльський інститут Голокосту “Яд Вашем” здобув малярство Шульца, вважаючи, що Польща, Україна та Ізраїль повинні спільно оберігати пам’ятки єврейської культури в Україні. І це тільки міністр культури Польщі Казімєж М. Уяздовський може дозволити собі передати ноту протесту до рук представників посольства Ізраїлю у зв’язку зі знищенням малюнків Шульца, оскільки, на його думку, художник і письменник належить польській культурі. Міністр культури Польщі вважає, що цим польська сторона робить кроки до “наближення можливості повернення фресок до Дрогобича”.
Уяздовський підкреслив, що “Яд Вашем”, хоч і недержавна інституція, однак була заснована на підставі ухвали Ізраїльського парламенту, тому звертання до керівників країни – саме за адресою. Віднині завдяки міністрові культури Польщі й ми знаємо сумну правду: фрески Шульца зазнали незворотного нищення внаслідок акту, що межує з вандалізмом.
Але в той час, коли всі ( і органи влади, і громадські організації) немов води у рот понабирали, знайшлася приватна особа, яка, не кремпуючись, звернулася із відкритим листом до міністра культури Ізраїлю й директора Інституту “Яд Вашем”. І цим врятувала честь Дрогобича. Мова йде про Дору Кацнельсон, яка насмілилася просити владу Ізраїлю залишити решту фресок на місці їх створення і, висловлюючи духовний зв’язок із Ізраїлем, гостро скритикувати дії “Яд Вашем”.
“Я, Дора Кацнельсон, філолог, польська єврейка, народжена 1913р. в Бялим Стоку, вже 40 років мешкаю в Дрогобичі, – пише від свого імені ця дрогобичанка. – Я і мої колеги з єврейського товариства “Ture Zagaw” кохаємо Ізраїль і підтримуємо його боротьбу з терористами за незалежність і майбутнє. Високо цінуємо доброту і ласку, яку Ізраїль виказує євреям з колишнього СРСР.
Але, на жаль, не всі можуть виїхати до Землі Обітованої. Отож, залишаємося зі старими, хворими людьми, занедбаними кладовищами, знищеними синагогами...
Ми, польські жиди, залишаючись на землі просякнутій кров’ю наших предків, прагнемо зберегти сліди великої, неповторної культури, створеної жидами, які мешкали в Україні... Не тільки євреї і поляки, але й українці, читаючи щодня в газетах про варварське викрадення фресок Шульца, кричать “Яд Вашем”? Не може бути!” А жиди додають: “Ізраїль – наш моральний ідеал, наша надія. Він цього не зробив.” Переживаємо трагедію занепаду культури, нищення пам’яток таких геніїв, як Шульц. Великих, які так, як Шульц, любили свої міста так, що не хотіли залишити їх, щоб врятуватися. Наш біль був би менший, якби йшлося про картини, які можна зняти зі стіни й повісити їх в іншому місці. Але пошкодження композиції вириванням стін покриває Шульца ще більшим трагізмом.
На муки, на які він був наражений ще за життя, приречені його твори. Марно дехто намагається представити ці дії як законні. Добре знаємо, що в Дрогобичі існує комуністична і посткомуністична традиція безвідповідального розкрадання цінної спадщини культури національних меншин. Виправдання деяких єврейських посадовців про перенесення тих фресок до Ізраїлю через небажання українського уряду створити музей не узаконює такого грабунку. Мешканці Львівщини різних народностей борються за пам’ять Шульца на його улюбленій землі за допомогою і з підтримкою його шанувальників із Європи й Ізраїлю... Пане міністре, пане директоре, просимо прийняти рішення, яке не допустить до розкрадання наступних незахищених робіт Брунона Шульца. Чекаємо на відповідь, гідну влади народу Землі Обітованої.”
Узагалі Дора Кацнельсон, доцент польської філології, міцкевичезнавець і діяч Товариства польської культури, вважає: “Те, що сталося , є черговим етапом нищення пам’яті про Шульца і польськості в Дрогобичі. Це далеко не поодинокий інцидент, так робила влада радянська, і так само робить влада пострадянська”.
Отже, Дора Кацнельсон домагається, щоб Ізраїль вже не забирав решти настінних малюнків, а залишив їх у Дрогобичі. Однак, що ж залишилося у комірчині Калюжних, де кінодокументаліст Беньямін Гайслер, який знімає в Дрогобичі вже другий фільм про Бруноно Шульца, виявив фрески?
Із повідомлення на варшавській прес-конференції реставратора Агнешки Кійовської, яка минулого вівторка здійснила 20-хвилинну експертизу стану малюнків у товаристві Бориса Возницького і заступника міського голови Тараса Метика, випливає, що здерто три великі фрагменти поліхромії приблизно таких розмірів: 72 на 78 cм, 60 на 131 cм i 146 на 53 см(Хоч різні польські видання подавали й дещо інші цифри:70 на 70, 50 на 70, 50 на 40 і 70 на 60, або 72 на 53, 72 на 88 тощо). За словами Кійовської, на стіні залишився фрагмент розміром 72 на 56 см, заклеєний прозорою плівкою і полотном, приготований до знімання. До речі, малюнки здерто великими кавалками, що вщент знищило цілісність композиції. На бічних стінах залишилися невідкриті ділянки.
За словами господині помешкання Надії Калюжної, люди, які демонтували темперний розпис, намастили стіни довкола малюнків хімічним розчинником, під впливом якого дуже швидко відходила фарба і проявлялися малюнки. Потім малюнки мастили густою речовиною, подібною до лаку, і приклеювали до них матеріал, схожий на пакувальну плівку. У такому стані малюнки стояли 48 годин. Після чого “реставратори” відривали шар стіни з пластиром (найправдоподібніше, це так звана метод “страпо” – підтвердила Агнєшка Кійовська). Із лівої стіни знято квадратні фрагменти малюнків, а з правої, де за полицями на притворі розташована постать візника, – останній автопортрет Шульца, вийнято негеометричний шматок тиньку з малюнками. Очевидно, перемитники квапилися. Останній малюнок, найбільше знищений, перебуває над дверима до комірчини. З малюнка, що залишився в Дрогобичі, не знято консерваційного матеріалу, що нагадує пластир, який, на думку Кійовської, може бути плівкою, якою прикривається шар клею при демонтажі малюнка.
Щодо того, які саме сюжети використав Шульц, розмальовуючи дитячий покій у віллі гестапівця, рятуючи цим своє життя, дослідник його творчості Войцех Хмужинський висновує дві версії. За першою – це малюнки до казок братів Грімм, а за другою – до власних казок, адже відомо, що Шульц розповідав казки на лекціях у Ліцеї ім. Владислава Ягелли. Коли так, то можливо, що ці малюнки є продовженням літературної діяльності Брунона Шульца.
Із прес-конференцій у Польщі принагідно стало відомо, що ще місяць тому в листі до Бенджаміна Гаслера Микола Калюжний писав, що до нього зголосилися покупці, які пропонували за картини 3 тис. доларів. Тоді ще Калюжний був переконаний, що картини не повинні бути чиєюсь власністю і не надаються до продажу. Нині він уважає, що зробив правильно, передавши їх у “Яд Вашем”, і готовий продати решту першому-ліпшому покупцеві, бо не хоче, аби з його квартири робили музей.
А думка про музей виникла ще до знахідки злощасних малюнків. Представник міністерства культури і культурної спадщини Польщі за кордоном Станіслав Журовський пригадує, що українському міністерству культури і дрогобицькій владі запропонували заснувати музей ще 1996 року. Але відтоді жодних конкретний відповідей так і не дочекалися. Отже, теперішня мовчанка наших чиновників – лише продовження славних традицій.
P.S. Як повідомив “Поступу” заступник прокурора області Богдан Татарин, наразі прокуратура не відкрила справи щодо зникнення фресок Брунона Шульца в окреме провадження, а тільки-но з’ясовує обставини цього. Такі передслідчі дії можуть тривати 30 днів.
|
|
