ПОЛЕМІКА
ЛТБ – не для любителів від журналістики і політичних невдах
Шановний пане редакторе!
Перед вами текст звернення, що значною мірою дасть відповідь на ті запитання, які, можливо, виникли чи виникнуть у Вас, Ваших читачів стосовно буднів і проблем львівського телебачення.
Якщо Ви знайдете для цього звернення місце на сторінках Вашої газети, то виконаєте мінімум дві великі справи: підтримаєте нас як колега, і підтвердите принцип вашого видання: об’єктивність оцінки, свобода слова і честь професіонала.
З повагою генеральний директор Львівської ОДТРК Ярослав Климович
Звернення колективу Львівської ОДТРК, прийняте одноголосно на профспілковій конференції 31 травня 2001 року.
Ми, працівники Львівської ОДТРК цим відкритим листом звертаємося до громадськості, органів влади та політичних партій. Ця заява викликана поширенням у ряді ЗМІ неправдивої інформації про реальний стан справ у телерадіокомпанії, інсинуаціями та спекуляціями навколо об’єктивних структурних змін та унормування творчого процесу, спробою деяких політичних сил чинити тиск на Львівську ОДТРК
Стало уже небезпечною модою вимагати від нас телеекрану, прямого ефіру, щоби негайно без опонентів прокричати “свою правду”. Це, без сумніву, дуже виграшно, адже жодна з газет не дасть такої аудиторії, такого тиражу для інформації чи дезінформації. Але підтримувати сварки у суспільстві – не наш принцип і не наше державне доручення.
Майже 45-річна історія ЛТБ – це досвід великого колективу, який не може корегуватися примхами любителів від журналістики, чи повчаннями лідерів політичних партій, що лишень спинаються на ноги і конче потребують екранного часу за всяку ціну, задля задоволення власних і не лише власних політичних амбіцій. Прикро, однак, що ця очевидна, нічим не прикрита істина камуфлюється гаслами “великого вболівання” за долю колективу ЛТБ, ухвалами на зразок тієї, яку голослівно проголосили з трибуни конференції ЛОО УНР, звинувачуючи керівництво телерадіокомпанії у запровадженні цензури, “знищенні рейтингових передач” та звільненні з роботи талановитих працівників. Договорилися уже до того, що нас звинувачують у ліквідації передач, які насправді ніколи не були державним замовленням або існували лише як проекти (“Політична шахівниця”, “Провокаційне інтерв’ю”), що буцімто звільнені з роботи на телебаченні О. Гулик та А. Скоп, які насправді ніколи не були штатними працівниками ЛОДТРК.
А чого вартують заяви-інтерв’ю у “Поступі” нашого “правдоборця” В. Семена, який вигукує про безлад на телебаченні, а сам з листопада 2000 року по травень 2001 року зумів відвідати п’ять різних лікарень, аж до психоневрологічного диспансеру, отримати, в результаті, п’ять листків непрацездатності з п’ятьма різними діагнозами хвороб.
Це викликає не лише подив, а й справедливе обурення колективу, який точно знає, які передачі є у нього рейтинговими, бо створені саме ним, знає які працівники самовіддано творили та творять історію ЛТБ, як і знає тих, хто випадково у смуті телематематичних кметиківських комбінацій опинився в нашому творчому обозі, не усвідомивши і понині, що ж то за штука – телебачення і з якою приправою його їсти...
Так, на сьогодні до керівництва телерадіокомпанією, телебаченням, найголовнішими його підрозділами нарешті – після десятирічної перерви – прийшли професіонали-телевізійники, відомі глядачеві, добре знані у журналістських колах... То, може, саме ця обставина так стурбувала гурт “спритних і кмітливих”, відверто сплутала карти неприхватизаторам, які вже давно оббивають владні пороги з проектами “реконструкції” ЛТБ на кшталт російськомовних, далеких від наших щоденних проблем, “Інтера”, СТБ чи якогось іншого “нового” каналу. Але ж колективу, саме колективу, його щирим прихильникам-галичанам видніше, яку сповідувати істину, як долучатися до державного будівництва, яким шляхом іти далі.
Щодо регулярних останнім часом повчань на нашу адресу і нервових окликів щодо нашого “одобрямс”, то мусимо нагадати істину від Закону “Про телебачення і радіотелемовлення”, який своєю 6-ю статтею забороняє втручання державних органів, органів місцевого регіонального самоврядування, їх посадових осіб, об’єднань у творчу діяльність телерадіокомпаній. Згідно з рішенням Конституційного суду №8-pn/200 від 10 травня 2000 року визнано такими, що не відповідають Конституції положення, що “народному депутату України забезпечується переважне право виступу з питань його депутатської діяльності... по державному радіо та телебаченнях”. Остаточне, осмислене рішення, знову ж таки, приймає сам колектив телебачення – і це дуже нервує окремих нардепів з політико-комерційними амбіціями.
У силу обставин, що склалися, в силу поширення міфів про творчий терор на ЛТБ, мусимо твердо заявити: ми не допустимо, щоб міжпартійні розборки, амбітні передвиборні порахунки вихлюпнулися на наш телекран, що, на думку окремих політлідерів, мав би стати ареною отого “останнього і вирішального”. Державний екран – місце виваженої, авторитетної, творчої думки, трибуна, з якої кличуть до праці, будівництва, а не до анархії та безпорядку.
Що ж стосується всього іншого, то скористаємося мудрим східним прислів’ям: пси гавкають, а караван іде. І в тому каравані – ті, хто має чисті руки, сумління, ідею і мету.
Колектив Львівської ОДТРК
Редакція застерігає за собою право скорочувати листи читачів. Публікація листів можлива лише за умови вказаних зворотної адреси або телефону.
|
|
