Обладунки туриста
ПОРАДИ
Ірина ГРЕЦЬ
І навіщо їхати кудись за кордон, на моря, коли й у нас добрих місцин не бракує?.. Що може зрівнятися зі спілкуванням із хорошими друзями у лісі, поблизу вогнища, подалі від метушливої цивілізації! У пошуках цієї романтики сотні любителів цього різновиду туризму вирушають у подорож. І знаєте, яскравих вражень від цих мандрівок не бракує. Щоправда, для того, щоби неприємних серед них було якнайменше, треба заздалегідь подбати про добре туристичне спорядження.
Взуття
Туристичні черевики називаються ще трекінговими і діляться на три класи. Легкий трекінг – м’яке взуття для лісових прогулянок. Середній – для походів пагорбами і передгір’ям. І, нарешті, важкий – пластикові черевики для підкорення снігових вершин. Туристичні черевики – взуття підвищеної прохідності. Тому і вимоги до них підвищені. Шкіра спецвзуття не повинна бути м’якою, бо інакше на каменях усі ноги обіб’єш. Взуття зі жорсткої коров’ячої шкіри набагато міцніше, проте воно дуже важке. Мрія мандрівника – черевики зі свинячої шкіри або міцної рюкзачної тканини. Вони не такі витривалі, проте нозі у них легко.
Туристичні черевики з подвійним швом уздовж підошви рано або пізно будуть протікати. А у черевиках із приклеєною підошвою і прорезиненим рантом можна вийти сухим із води. Язичок у спецвзуття має бути високим, висунутим, щоб не “сьорбнути” води через край. А ще черевики мають мати дві устілки. Внутрішня – пристрочена, зі шкіри. Вставна – із войлоку.
Наплічник
Надійний наплічник туристові треба вибирати так, як і дорогий костюм, – за фактурою та фасоном. Мисливцеві підійде рюкзак із брезенту: він не зашарудить і здобич не розполохає. Щоправда, характер у нього примхливий: промокає легко, а сохне довго. На байдарках і в гори з таким не ходять, а беруть із собою легку синтетику, що не протреться, не промокне і не зігниє. Це – тканини “авізент”, “нейлон-оксфорд” і “кордура”. Рюкзак з авізенту на дотик гладкий, немов склянистий. Ця тканина блищить, оскільки просочена водовідштовхуючою рідиною. На жаль, цей захист не вічний: років за п’ять він змиється – і заплічний друг починає розсипатися і промокати. А от нейлон-оксфорд міцніший: він готовий подорожувати і десять років. Береже його водонепроникне покриття, нанесене із внутрішнього боку. Одне погано: шарудить такий рюкзак найголосніше. А це значить, що тканина в нього пресована, і великих навантажень вона не витримає. Тож найкращий друг мандрівника – рюкзак із матової тканини “кордура”, з тонким водонепроникним покриттям, крізь яке просвічуються волокна. Чим вони товстіші – тим міцніший рюкзак. А якщо волокон не видно, не виключено, що тканина надто ніжна, і виробник просто ховає її під шаром захисту. До речі, подібний захист потрібен не завжди: крижані вершини краще підкоряти з рюкзаком без внутрішнього покриття: будь-яка захисна плівка тріскається на морозі – при температурі нижчій ніж мінус десять градусів.
Гарний рюкзак повинен бути не тільки легким і міцним та витривалим, але й зручним. Рюкзак-мішок комфорту туристу ніяк не додасть: уся вага ляже на плечі, а тому згорблений подорожанин далеко не піде. Та й багато в мішок не покладеш – максимум двадцять кілограмів. Тому вибирати треба рюкзак анатомічний. Він укріплений пластиковими або алюмінієвими латами, що приймають форму тіла і по-лицарському захищають від перевантажень. У такому обладунку можна нести всі тридцять кілограмів. А коли рюкзак порожній, його легко згорнути до розмірів невеличкої торби.
Найважчу ношу допоможе подужати рюкзак із каркасом з дюралевих трубок. І нехай його не надто зручно зберігати (дюралевий каркас не складається і не розбирається), проте подорожувати з ним можна хоч на край світу. Головне, щоб “покрій” рюкзака був анатомічним: це широкі вигнуті лямки з ремінцями-демпферами і щільно облягаючий пояс. Із таким помічником ноша не тягне. Навіть якщо і “тягне” на всі п’ятдесят кілограмів. А от скелелазу такий рюкзак не потрібен: він чіпляється за кожний виступ.
Спальник
Для солодкого сну туристу потрібний спальник. Він буває трьох типів: ковдра, ковдра з каптуром і конструкція типу “кокон”. Спальники-ковдри виручають у поході, у машині, на дачі, а “кокон” призначений для ночівель в екстремальних умовах. Щоправда, багато залежить і від матеріалу, з якого він зроблений.
Шарований синтепоновий спальник – зручне похідне ложе вагою в півтора кіло.
Один-два утеплюючі прошарки зігріють літньої або вересневої ночі, а три-чотири – навіть у легкий мороз (до мінус п’яти градусів). У болотистій місцевості або під час водного походу потрібний спальник на синтепуховій підкладці – він практично не промокає. А якщо вода раптом просочиться, він висохне швидко, за годину. Найбільш затишний – спальник, набитий гусячим пухом. Він, до речі, і найтепліший. Такий спальник незамінний для сходження на гірську вершину.
Вибирати пуховий спальник треба прискіпливо, перевіряючи кожний шов. Інакше пух вилізе назовні, а спальник повернеться додому інвалідом. Перевірити слід і “блискавку”: вона повинна бути пластмасовою (щоби пальці не примерзали в холод) і надійною. Надійність застібки забезпечує стропа між тканиною і “блискавкою”, а роль “чатового” виконує липучка: вона не дає “блискавці” розслабитися.
Намет
Брезентовий намет займає багато місця, та й важить пристойно – п’ять-десять кілограмів. А намокне під дощем – стане удвічі важчим. Набагато легший будинок із нейлона-тафети – усього три-чотири кілограми. Якщо будинок каркасний, його швидко поставить навіть новачок (правда, доведеться прихопити набір стійок, а це – зайвий вантаж). Форма таких наметів – шатро або напівдіжка. Від вітру вони надуваються вітрилом, і дах може легко “поїхати”. Тому надійнішим вважається безкаркасний намет. Стропа тримає міцно, якщо пришита “косинкою”. А стійки і кілки можна із собою не брати – вони ростуть просто у лісі. Мрія туриста – намет із нейлону зі сріблистим поліуретановим покриттям, із проклеєними швами і стропами, пришитими “косинкою”.
Важливо, щоб ні дно, ні дах намету не пропускали воду. З цим завданням прекрасно впорається поліуретановий виворіт. Алюмінізований поліуретан (“сріблянка”) вологу тримає зовні, а тепло – усередині.
|
|
