|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Мільйон доларів за ліцензіюПрокуратура Манхеттена розслідує факт дачі хабара компанією медіа-магната Рональда Лаудера українським чиновникамСКАНДАЛОлег КОНИК
Закінчення. Початок – стор. 1 На суді будуть обговорюватися дві операції, що стосуються інвестицій Central European Media в Україні. По-перше, сплата компанією Лаудера 1,2 мільйона доларів двом ліванським бізнесменам, які мешкають в Україні; вони ж, за твердженнями автора статті в The New York Times, потім передали ці гроші членам Національної ради з телебачення і радіомовлення. Лаудер став цікавитися можливістю придбання телевізійної ліцензії в Україні в кінці 1995 р. У тому ж році він зустрівся в Нью-Йорку з Олександром Волковим, тодішнім радником президента України Леоніда Кучми, для обговорення ділових можливостей. Перші контакти Лаудера і його представників із Волковим були малообіцяючими. Як написала у своїй доповіді у грудні 1995 року Лінда Дженсен, директор із розвитку Central European Media, Волков заявив, що у компанії немає жодного шансу на отримання ліцензії. Водночас Волков порадив Лаудерові об’єднати свої зусилля з новою на той час телекомпанією “Студія 1 + 1”, що належала тоді Вадиму Рабіновичу і Борисові Фуксману, відомим і впливовим у Києві бізнесменам. The New York Times також посилається на інформацію з ФБР та європейських силових структур про зв’язки цих осіб із російською організованою злочинністю: у доповіді ФБР про діяльність російської організованої злочинності на території США від 1994 року йдеться про те, що Фуксман займається контрабандою золота і розкраданнями у великих розмірах, його фірма в Німеччині – частина міжнародної мережі організованої злочинності, а самому Фуксманові заборонено в’їжджати на територію США. Щодо Волкова, як пише The New York Times, порушена справа в Бельгії за “відмивання” грошей, крім того, він, так само, як і Фуксман, – персона нон-грата в США, де його звинувачують в здійсненні фінансових операцій для російської організованої злочинності. Директор із розвитку Central European Media Лінда Дженсен в одному зі своїх факсів у 1996 році стверджувала, що є й “невидимі” власники акцій “Студії 1+1” – надзвичайно могутні люди, імена яких вона не може називати. Друга фінансова операція Central European Media, яка цікавить прокуратуру – переказ 1,4 мільйона доларів на рахунок белізської компанії International Teleservices, що сталося через декілька днів після отримання ліцензії. Прокуратура заявляє, що має у своєму розпорядженні інформацію, що непрямими власниками белизської компанії були деякі високопосадові українські чиновники. Третій документ свідчить про те, що International Teleservices виплатила ту ж суму німецькій компанії Innova, що належить Борисові Фуксману, а Innova, у свою чергу, від імені “Студії 1 + 1” заплатила належні за ліцензію гроші. За інформацією американських і німецьких силових органів, Innova – частина російської організованої злочинності. Усе, що цікавить прокуратуру, – чому використовувався саме такий обхідний шлях переказу грошей, а також хто конкретно брав участь в цій фінансовій операції, оскільки очевидним є те, що 1,4 мільйона доларів – це аж занадто для придбання однієї ліцензії. Наразі сам Рональд Лаудер заявив, що він не порушував жодних законів, і будь-яке розслідування лише підтвердить його правоту. Як стверджують нью-йоркські адвокати Central European Media з Debevoise & Plimpton, у той час, коли Лаудер входив у частку з Фуксманом і Рабіновичем, йому нічого не було відомо про своїх партнерів. У підсумку, адвокати роблять висновок, що Central European Media не здійснювала жодної протиправної діяльності. Зі слів представника Debevoise & Plimpton, компанія не могла передбачити можливості незаконних дій з боку “Студії 1 + 1” і того, що Нацрада з телебачення і радіомовлення України видасть ліцензію “Студії 1 + 1” не тільки всупереч оголошеному парламентом мораторію, але й за відсутності кворуму: голосували 4 замість мінімально встановлених, згідно із законом, 6 членів ради. Більше того, співробітників Central European Media від самого початку турбувала отримана ними ліцензія, тому вони звернулися до послуг двох київських адвокатських контор, які визнали, що ліцензія загрожує “потенційним ризиком” для медіа-компанії. “Поступу” не вдалося дізнатися про реакцію на матеріал в газеті The New York Times генерального продюсера “Студії 1+1” Олександра Роднянського, оскільки він мав важливі зустрічі. А в прес-службі телекомпанії заявили, що жодних заяв із приводу викладеної вище публікації керівництво не робило. “Поступ” також поцікавився, скільки може коштувати ліцензія на право мовлення. Член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення (єдиного органа в Україні, який видає ліцензії на право мовлення) Юрій Покальчук повідомив, що вартість ліцензії на право телевізійного мовлення залежить від багатьох умов, наприклад, компанія “Студія 1+1” заплатила свого часу 1,4 мільйона доларів США... Юрій Покальчук член Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення України від Верховної Ради Чотири року тому цей же автор написав статтю з такими самими звинуваченнями, і в результаті цих інсинуацій було кілька судів у Сполучених Штатах Америки, а також чотири рази скликався Вищий Арбітражний Суд України (на чолі якого тоді стояв Сергій Головатий), який визнав усі ці звинувачення неправомірними. Скидається на те, що йде війна між американськими можновладцями, які намагаються звинуватити Лаудера в корупційній діяльності. У принципі, якщо то стосується “1+1”, то закид, коли йдеться про мораторій, безпідставний. Усі шестеро членів ради були опитані прокурором, це все проходило жорстку перевірку, оскільки були досить сильні підозри, але все закінчилося повним визнанням неправомірності цих доказів. За ліцензію було заплачено 1,4 мільйона доларів США – не Нацраді, а державі. Тут є намагання – чи звідси, чи звідти – знайти якісь підстави для того, щоби ситуацію знову підняти. Буквально зараз Борис Фуксман підписав у Лос-Анджелесі з Голлівудом нову угоду (попередній договір із голлівудською компанією “Панорама Медіа Груп” стосувався спільного будівництва у Києві великого апаратно-студійного комплексу. – Ред.). Ми дуже шануємо закордонну пресу, але, якщо подивитися ближче, коли той самий автор розповідає історію, в якій немає нічого нового, то стає зрозуміло, що не лише нас бізнес діє “по-українськи”, а що й у них преса – “по-американськи”. |
|
|
