Основна кінотема сезону: наркотики
Знову про Содерберга і про "Контрабанду"
ПІД КАЙФОМ
Наталка СНЯДАНКО, Варшава
Ситуація з цим фільмом трохи дивна, хоча і типова для сучасного кінопрокату в Україні: про нього всі чули або читали, але мало хто бачив. Після того, як в нашій країні почали боротися з відеопіратством, ми втратили останню можливість стежити за новинками світового кіно.
Якщо раніше “оскарівські” фільми ми могли дивитися одночасно із журі Кіноакадемії, переглядаючи неякісні екранні копії, то тепер мусимо довго і нудно чекати появи часто ще неякіснішої ліцензійної касети (от-от з’явиться в прокаті і “Контрабанда”, тож готуйтеся). Або ж гонорово їхати до сусідньої країни і йти в кіно. Про бурхливий розвиток вітчизняного кінопрокату все ще не йдеться.
Отже, знаменита “Контрабанда” знаменитого і “оскароносного” Стівена Содерберга. “...Оскароносний фільм завжди має бути масштабним, позитивним і життєстверджуючим. Відтепер він повинен бути ще і далеким від щоденної реальності звичайної людини”, – прочитала я в одній із рецензій і отримала підтвердження свого легкого упередження щодо цього фільму, як до одного із “оскарівських”. Але, як виявилося, незаслужено.
Насамперед подивитися цей фільм варто всім, хто хоче попрактикуватися у своєму розумінні американського варіанту англійської та мексиканського варіанту іспанської, щоправда, навряд чи це можливо з ліцензійними відеокасетами, на яких гугнявий переклад перекриє оригінальний текст і все зіпсує. Крім того, цей фільм, як і “Реквієм для сну”, варто подивитися всім підліткам, які у своїх експериментах із реальністю саме дійшли до легких наркотиків і переконані, що хто-хто, а вони ніколи не стануть узалежненими.
По-третє, ця стрічка і для тих, хто любить в черговий раз пересвідчитися, що “і у них, там” теж є проблеми. При цьому бажано ще й роздивлятися ефектні кінокадри. І по-останнє, попри всю мажорність і традиційні для Голлівуду елементи (позитивна мораль, чіткий поділ на добро і зло, політкоректність у всьому, що стосується расової тематики, герой-одинак, який бореться з системою і стає жертвою цієї боротьби і т.д.), цей фільм не позбавлений цікавих сцен, дотепних діалогів і екзотичних краєвидів. Додайте до цього ще й динамічний сюжет, і приємний вечір вам гарантовано.
Отже, якщо “Реквієм для сну” демонструє декадентську позицію, ілюструючи недосконалість людської природи і неможливість встояти перед спокусою чи вберегти себе від неї. Це підкреслює кінцевий епізод фільму, у якому всі засинають, що є ніби метафорою відмови від боротьби, добровільною здачею на волю обставин. То “Контрабанда” демонструє позицію цілком протилежну.
Головний герой, високопоставлений чиновник американського уряду, намагається боротися з масовими перевезеннями наркотиків до США через мексиканський кордон. Коли він дізнається, що його власна донька стала наркоманкою, він кидає службу, і намагається врятувати її. А заодно – і свої стосунки з дружиною, яких вже майже не існує. І все, ясна, річ успішно.
Паралельно за справедливість бореться скромний герой-поліцейський, неординарні здібності якого помічає мафіозний бос і наймає його для знищення конкурента. Герой примудряється працювати на мафію і одночасно залишатися чесним перед власним вимогливим сумлінням. Завдяки його старанням справедлива кара таки наздоганяє іншого впливового мафіозі, наркоторговця, дружині якого (автентично вагітній Кетрін Зета-Джонс) вдалося витягти чоловіка із в’язниці.
Два “модних” фільми сезону: модний серед неформалів “Реквієм для сну” і просто модна “Контрабанда”. Перший формулює неокреслену і багатолику метафору найбільшої американської мрії у страшне і одновимірне слово: “наркотик”, а другий робить із цього найбільшу американську проблему. Так зводяться до одного ці дуже різні як за формальними, так і за всіма іншими ознаками фільми. Якщо “Контрабанда” супроводжується хоча б по-голлівудськи умовним, але все ж таки катарсисом, то “Реквієм” – це суцільний антикатарсис, ще й після подвійної “дози” страху, невпевненості, сумніву, краху всіх сподівань.
Якщо перший потрапить в українські кінопрокати вже незабаром. Нехай навіть це буде поганої якості копія, нехай навіть це буде із запізненням. То другий можна буде подивитися ще дуже нескоро, і швидше за все – на якомусь сателітарному каналі, взагалі без перекладу, зате із хорошою якістю зображення. Таке от українське втілення американської мрії.
|
|
