Чи потрібні нам фрески Бруно Шульца?
питання дня
Ось уже другий тиждень проблема вивезених за кордон фресок Бруно Шульца залишається топ-новиною львівських медіа. З огляду на неоднозначні погляди на цю проблему “Поступ” вирішив звернутися з одним коротким запитанням: “Чи потрібні нам фрески Бруно Шульца?” – до різних людей, аби вони висловили свою точку зору з цього приводу.
Надія РИМАРСЬКА
заступник голови ДПА Львівської області
Я вважаю, що все, що було створене в нас, на наших землях має залишатись у нас. Це ж наша історія. Людина тут жила, працювала. То чому, скажіть, її творіння мають належати іншій державі? Ми повинні намагатися повернути фрески. Те, що говорять, що цього не варто робити, – це ж смішно! Тоді давайте повикидаємо Матейка з Політехнічного, бо той був поляком!
Зеновій МАЗУРИК
заступник директора Палацу мистецтв
Так! Звичайно! Безумовно! Щоб народ зміг продовжити щось світле, йому треба зберігати всі набутки.
Наталія МІЦ
бібліограф Львівської академії мистецтв
Високий твір мистецтва – це те, чим живе дух людський. Позбавляти когось спілкування із ним – це злочин, так само, як і руйнувати культурні надбання. Чим більше краси довкола, тим більше добра. У красивому середовищі нема місця злу”.
Володимир СНІТИНСЬКИЙ
ректор Львівського державного аграрного університету
Треба було зробити демарш нашого посла в Ізраїлі, а тут пікетувати їхнє посольство. Я не кажу, що треба піднімати громадськість, бо в нас є відповідні державні інституції, які повинні на це свою реакцію виразити. І як їх вивезли – я не розумію. Це не є якась шмата, яку можна скрутити і вивезти. Це ж треба було мати якесь прикриття, щоб такі громіздкі речі вивозити. Владоможці чекають, що скаже громадськість. А пересічні люди, окрім виявлення свого невдоволення, реально зробити нічого не можуть.
Ігор КАЛИНЕЦЬ
поет
Ніхто повною мірою – ні поляки, ні євреї, ні українці – не можуть претендувати на Шульца. Але не треба забувати, що він все-таки виріс на українській землі. Земля, яка дала той талант, має найбільше право на його доробок. Шкода, що так вийшло. Дрогобич міг би з цього мати великий зиск. До міста приїжджали б туристи. У міста би з’явилась можливість заробити, а не тільки використати один раз і ті гроші запхати в кишеню меру міста чи когось, хто до того причетний. Нарешті, можна ставити питання про обмін. В Ізраїлі є певні цінності, які цікавлять українців. Там, наприклад, є наш Архипенко. Можна було б вести переговори, щоб за стінний розпис Шульца ми могли б отримати щось від Ізраїлю, а не віддавати так задурно.
Микола ГОРИНЬ
заступник начальника Західної регіональної митниці
Усе, що висвітлено у вашій газеті на цю тему, є відповіддю на це запитання. Не можна було так робити. Відповідальним є кожен, від найнижчої ланки владної структури у Дрогобичі до самого верху. Щоб вийти з цієї ситуації, треба на загальнодержавному рівні вжити відповідних заходів, подивитися, як можна це виправити і повернути. За умови, що якимись посадовцями не було зроблено відповідних кроків до легального вивезення. І не треба вважати, що ці розписи нам не потрібні. Незважаючи на те, ким вони виконані, вони є національним надбанням.
Сергій ГУРВІЦ
начальник управління “Українського кредитного банку”
Україні, безперечно, не можна роздавати свої художні цінності. Бо це є частина нашої культури. Навряд чи хтось з іншої країни може вирішувати за нас, чи гідні ми утримувати свої надбання, чи ні. Якщо ізраїльтяни вважають, що ні – то нехай би нам допомогли відреставрувати. Ми їм би були щиро вдячні. Але віддавати – то є нонсенс. Давайте тоді пів-Львова віддамо австрійцям чи полякам”.
Анатолій ЗЛЕНКО
міністр закордонних справ
Який ще такий Шульц? А-а, Шульц! МЗС на цей час не може реагувати, оскільки ми ще не маємо доказів щодо достовірності та законності вивезення фресок. Наскільки мені відомо, Міністерство культури зараз намагається з’ясувати ці питання, і відповідно, на основі отриманої інформації, МЗС може долучитися. Ви ж знаєте, що ми завжди досить оперативно реагуємо в тому, що стосується захисту інтересів наших громадян чи нашої держави в цілому.
Записали Зоряна ОНИШКЕВИЧ, Вікторія ПРИХІД, Вікторія САДОВА
|
|
