|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Блер знову стає прем"єромВИБОРИЄвген ГУЛЕВИЧ
У Великобританії завершилися парламентські вибори. Переможці – лейбористи, а це означає, що політика Туманного Альбіону ще п’ять років залишатиметься у тому ж руслі, що й від 1997 року. Лідер лейбористів Тоні Блер здобув упевнену перемогу над лідером консерваторів Вільямом Гейґом, який не забарився вчора зранку оголосити, що йде зі своєї посади голови партії. Ці вибори для торі загалом можна вважати повчальними. Гейґ як лідер головної опозиційної партії країни зважився на відставку, коли стало зрозуміло, що консерватори лише зовсім трохи поліпшили своє становище в парламенті (якщо зважити на вибори 1997 року, коли вони зазнали нищівної поразки після 17 років перебування біля керма країни). Як передає Бі-Бі-Сі, за попередніми даними, лейбористи в парламенті матимуть 414 місць (раніше вони мали 419 мандатів), а консерватори заледве 167 місць (165), ліберальні демократи заволодіють 52 місцями (46), а інші 26 відійдуть дрібнішим партіям, які погоди майже ніколи не роблять. Якщо підрахунки Бі-Бі-Сі відповідатимуть результатам, які незабаром оголосить виборча комісія, то це означатиме, що вибори 1997 року просто повторилися – і консерватори не змогли виборсатися з кризи довіри. Нагадаємо, що 1997 року 43 % голосів забрали лейбористи, а 33 % – консерватори. Із 44-мільйонів виборців голосувати прийшло 59 відсотків. Для країни це був найнижчий показник із 1918 року. Вибори до парламенту загалом мали відбутися лише наступного року, але уряд оголосив про вибори на рік раніше в надії, що високий рейтинг лейбористів має допомогти їм без особливого напруження перемогти вдруге. Напруження, однак, було, але і перемога – також. Перемогу лейбористів слід передусім пов’язувати з особою Тоні Блера. Ця партія, яка нараховує вже сто років, з 1994 року, коли до неї увійшов Блер, почала жити новим життям. З’явився навіть термін “нові лейбористи”. З партії профспілок вона перетворилася на партію ліво-центристської орієнтації. А Блер для своїх прихильників став уже одним із “великих прем’єр-міністрів сучасності”. Серед його досягнень, зокрема, називають економічну стабільність Британії, децентралізацію влади для Шотландії та Уельсу, значний поступ у мирному процесі в Північній Ірландії, запровадження мінімальної заробітної плати, створення мільйона робочих місць й поліпшення стану в школах, зокрема початкових. Отже, своєрідне свято виборів у Британії завершено. А Тоні Блеру залишилося виконати свій прем’єрський обов’язок – відвідати королеву Єлизавету ІІ в Букінґемському палаці. Після аудієнції він мав би оголосити про перестановки в уряді. |
|
|
