|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Я міг би запобігти вивезенню фресок...ПРЯМА МОВА
Скандал довкола вивезених стінописів Бруно Шульца не вщухає. Своєю точкою зору на цю проблему вирішив поділитися з “Поступом” учень відомого митця Альфред Шрайєр – один із героїв документального фільму про Шульца “Знайти образи” і член групи, яка віднайшла фрески. Проживає він у Дрогобичі, де довгий час працював учителем музики. – Позавчора представники міської влади Дрогобича в особі Олексія Радзієвського, Тараса Метика та Миколи Михаця заявили, що саме ви привели працівників Інституту Голокосту “Яд Вашем” до помешкання родини Калюжних, де знайшли фрески. Це правда – чи лише спроба влади перекласти вину на інших? – Ні, це неправда. Я спростував ці звинувачення одразу ж на прес-конференції. – Тоді як вам стало відомо про те, що фрагменти фресок вивезені до Ізраїлю? – У середу, 24 травня, до мене зателефонував пан Калюжний, і ми мали досить цікаву, як на мою думку, розмову. Його перші слова були такі: “Чи знаєте ви, хто до вас телефонує?” А я вже якось розмовляв із ним, бо існувала домовленість допомагати цій сім’ї. Тоді я його питав, чи потребує він якоїсь допомоги, чи допомагає йому влада. То він поскаржився, що якось була медсестра, принесла якийсь пакунок – і все, більше ніхто не приходив. Більше я з ним не розмовляв. І коли він увечері зателефонував, то спитав мене: “Чи знаєте ви Шрайєра?”. Я кажу: “Шрайєр – це я. Більше Шрайєрів у Дрогобичі немає. Тоді він щось там почитав і каже: “Певно, Шрайєрман чи Шрайберман. Він мав до вас зайти”. А я йому: “Та нікого в мене не було”. І тоді він розповів про те, що сталося з фресками. Мені аж погано стало. Я питаю: “Як ви могли таке зробити?”. “Та як, – відповідає, – тут були представники міської влади, пан Метик і так далі.” “Вам, напевно, великі гроші заплатили?”. “Мені ані копійки не заплатили,” – каже той. Хоча в іншому місці він сказав, що отримав за це 100 доларів. Від Гайслера, до речі, за те, що впустив його знімальну групу, він отримав 200 доларів. Але менше з тим. Біда тут у зовсім іншому. Він мені зателефонував у середу після обіду, а гості з “Яд Вашему” поїхали у понеділок. Якби Калюжний зателефонував мені хоча б у вівторок, то вони не встигли б виїхати. Маю таку підозру, що фрески вони вивезли через митницю в Одесі. Думаю, що без хабара не обійшлося. – Разом із Гейслером ви були першими, хто побачив ці фрески. Як усе це відбувалося? – Я і ще кілька дрогобиччан знали про настінні малюнки Шульца. Нас тут лишилося всього 5 євреїв, народжених у Дрогобичі. Ті четверо були в евакуації, тільки я один до 13 квітня 1944 року жив тут. Бо я був у таборі, який потім перевезли в Плашовський концтабір. І ми всі, від пана Бакенрота, який потім став Браніцьким, знали про розписи. Він докладно оповідав, де Шульц малював настінні розписи. Він їх малював у трьох місцях. Один – у залі колишньої німецької школи верхової їзди (тепер там АТП). Там ми довго шукали, драпали стінки – нічого не знайшли. Ще одну, дуже велику картину Шульц намалював у Будинку школяра (колись там було гестапівське казино). Але й там не знайшли. Підозрюю, що малюнок був на полотні. Тому після того, як німці відступали, він легко десь зник. І знали ми, що Бруно малював дитячі казки в будинку на вул. Тарнавського, 14, де колись жив гестапівець Ландау. Їх шукали безрезультатно у кімнатах багато людей. Хто ж би здогадався, що треба йти до комірчини? – Що ви думаєте з приводу того, що дрогобицькі чиновники, всупереч висновку міжнародних експертів, не хочуть визнавати авторство Бруно Шульца – як, зрештою, і стінописи – національною цінністю лише через відсутність на паперах печатки? – Чув я ті всі розмови. Що стосується ідентифікації, то я згоден: мусить бути офіційний завірений документ, який би засвідчив, чи то Шульц чи не Шульц. Але є все-таки один момент, який робить усі ті розмови непотрібними, – зображення візника чи фірмана з обличчям Шульца. Як відомо, Бруно Шульц дуже любив себе скрізь малювати. І той візник – це стовідсотковий Шульц. І це є промовистим доказом. І не треба тут ніяких експертів. – Чи погоджуєтеся ви, що стінописи Шульца мають зберігатися саме в музеї “Яд Вашем”? – Я дуже шаную “Яд Вашем”. Це є, безперечно, грандіозна організація, яка робить дуже потрібну справу. І я дуже здивований і розчарований, що вони, я б сказав, так підступно вчинили. Мені дуже з того жаль. Я як учень Бруно Шульца, як людина, що його добре знала, не можу зрозуміти, чому праці Шульца, який народився в Дрогобичі, тут працював і тут був застрелений гестапо, мають бути в “Яд Вашемі”. Вони мотивують це тим, що там їх будуть тисячі людей оглядати, а в Дрогобичі прийде лише дехто. Та все-таки я думаю, що треба домагатись, щоб фрески повернули назад в Україну. Розмовляла Вікторія ПРИХІД |
|
|
