Дарча на штукатурку
НОНСЕНС
Вікторія САДОВА
Не інакше, як “жахливим пеклом”, змальовує подружжя Калюжних, у комірчині яких віднайдено малюнки Шульца, своє життя після того, коли про знахідку сповістила західна преса. Оскільки візити репортерів порушували їхній спокій, мешканці, вважаючи стінопис своєю власністю, вирішили передати його представникові ізраїльського Інституту Голокосту “Яд Вашем”, не надто переймаючись легітимністю цього кроку.
Міський голова Дрогобича не вбачає в діях Миколи Калюжного жодного криміналу. І мер, і господарі квартири у колишній віллі Ландау зітхнули з полегшенням: вони не мають нічого проти того, аби стінопис було виставлено в Єрусалимі.
Як пригадує Лариса, донька подружжя Калюжних, відкриття стінопису в помешканні її батьків відбулося в скорботний для них час: “Батьки мої дуже хворі й похилого віку. Батькові 28 травня виповнилося 79 років, він учасник та інвалід війни. Із 4 вересня 2000 року він узагалі не підводиться з ліжка: у нього зламана головка стегна, до того ж він хворіє на діабет. Перед тим переніс два інсульти. І мама також дуже хвора: в неї стенокардія, серце хворе. 29 січня ми пережили страшне горе – поховали мого 50-річного брата. А вже 9 лютого мали несподіваних гостей – знімальну групу Гайслера. Мама, коли відкривала двері, думала, що то прийшов тільки пан Шраєр або що хтось просто прийшов відвідати батька.”
Закінчення – стор.2
| 
