|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Поланський у ВаршавіЗНІМАЄТЬСЯ КІНОНаталка СНЯДАНКО, Варшава
Ще дитиною Роман Поланський пережив вступ німців до Варшави. Через 62 роки він вирішив відновити перебіг того сценарію, і на центральній вулиці міста Новий Свят режисер інсценізує цей наступ для свого нового фільму “Піаніст”. Це історія польського піаніста Владислава Шпільмана, якого німецький шанувальник мистецтва врятував від ґетто. “Я дуже довго шукав відповідного для цієї теми сценарію”, – говорить 66-річний режисер. 160 польських рекрутів із казарми поблизу крокують у повному бойовому спорядженні по вулицях Варшави. Погода спекотна. “Точнісінько така ж, як тоді”, – згадує Поланський, який у вересні 1939 бачив усе це. “Сучі діти, сучі діти”, – кричав мій батько слідом за солдатами. – Я був ще дитиною, але ці події досі стоять у мене перед очима”. Продюсер фільму, 76-річний Гене Гутовський, теж пережив війну у Варшаві, а потім завдяки своєму знанню німецької зміг утекти до Риги. Зовнішній вигляд вулиці Новий Свят, відтворений, як 60 років тому, – заслуга дизайнера, володаря “Оскара” Алана Старскі, якому під час цих подій було 14 років. На вікнах – хрести, вивіски крамниць – стилізовані під старовину: “Раніше на цій вулиці також було багато кав’ярень і бутиків”. Гутковський спостерігає зйомки із відчуттям внутрішнього відсторонення: “Все це театр. Я знаю, що під цими уніформами – поляки”. І розповідає, що два тижні тому, коли подібна сцена знімалася в одній із лондонських студій, йому стало страшно: “Це були німці, які розгулювали там у поліцейській формі, і під час пауз між зйомками вони розмовляли між собою по-німецьки. Це мене зачепило по-справжньому”. Дизайнер із костюмів, 71-річний Анджей Шенайх, який теж є очевидцем подій, стверджує, що добре пам’ятає кам’янисто-сірі форменні штани, які носили солдати вермахту на початку війни і які шилися за спеціальним замовленням для цього фільму. “Ми дуже довго не могли знайти таких штанів по цілій Європі, бо Поланський хоче, щоб усе було дуже точно”. Однак при намаганні зберегти цілковиту достовірність режисер відмовився представити у стрічці актуальну польську дискусію про провину поляків у Другій світовій війні. “Мене захопив безпартійний реалізм, із яким Шпільман зображає ці події. У нього є хороші і погані поляки, хороші і погані німці, хороші і погані євреї. Але попри все цей фільм – це моя особиста візія цих подій”. Н.С. |
|
|
