Новели Стефаника у бенефісі ювіляра
ПРЕМ"ЄРА
Павло СЕНТИЙ
У неділю у Львівському духовному театрі “Воскресіння” відбулася своєрідна прем’єра. У своєму бенефісі з нагоди п’ятдесятиліття актор Володимир Колчинський виконав моновиставу за текстами новел Василя Стефаника.
Митець, який розпочав свою акторську кар’єру вже далеко не замолоду, давно мріяв про вагому роль, у якій міг би зреалізувати свій потенціал драматичного актора. Властиво, представлене на суд львівських та київських театралів, які з’їхалися привітати Колчинського із ювілеєм, є фрагментами майбутньої вистави, яку готує з акторами театру “Воскресіння” режисер Ірина Волицька. За її методикою створення ролі, актор мусить сам підібрати текст, що найбільше відповідає його натурі. Те, як тонко підійшов до цього Колчинський, вирішило успіх справи. Словами героїв Стефаникових новел він зумів висловити свою власну душу, усі її світлі і чорні барви. Цьому завданню цілковито відповідала й лаконічна сценографія (дитяча забавка – коник на коліщатках і бильце крісла – як вікно у внутрішній світ персонажа) та сценічні костюми: суцільний чорний і мереживно виплетений білий. І що важливо, свій монолог-сповідь Кочинський виклав, жодним чином не зловживаючи своїм тембрально прекрасним голосом, рівно ж ні на йоту не експлуатуючи власної вроди, про яку його прихильники ладні складати легенди. Це була спроба серйозної заявки актора камерного плану за високими естетичними вимогами, які поставив собі сам митець.
|
|
