| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
![]() Ukraine's Quest for Mature Nation Statehood: Ukraine's Regional Commitments - usukrainianrelations.org |
|||||||
|
| ||||||||
Englishman in KyjivВисока ціна на квитки не відлякала українських шанувальників СтінгаШОУОлексій ШЕВЧЕНКО
Стінґ належить до тієї нечисленної когорти зірок, котрих знають і люблять усі. Комусь подобається лише одна його річ, хтось любить один конкретний альбом, але більшість таки з захопленням сприймає всі хіти колишнього шкільного вчителя Ґордона Метью Самнера, більше відомого широкій світовій громадськості під псевдонімом Стінґ, які він ось уже чверть століття справно видає “на-гора”. ... Ще десять років тому про таке можна було тільки мріяти. Стінґ в Україні! Мегазірка світового рівня дає концерт у палаці “Україна”! І хто – той самий Стінґ, якого у нас завжди любили. Інтелектуали пишалися, що знають напам’ять текст Englishman in New York, затяті рокери вважали своєю Roxanne, а домогосподарки мліли від Shape of my heart. Доволі символічним виглядав рекламний слоган двох концертів, які Стінґ відпрацював учора та позавчора в Києві: “Мрії здійснилися!”. І хочеться вірити, що ті десять тисяч щасливців, котрі влаштували два аншлаги в палаці “Україна”, справді прийшли на концерт не для того, щоби похизуватися вишуканими вечірніми сукнями та діамантами від Картьє, а щоби здійснити свою давню заповітну мрію... Зірками світового рівня киян уже не здивуєш. Тут виступали Карерас і “Металіка”, Іґлесіас і “Скорпіонз” – усіх не перерахувати. Звикли кияни і до захмарних цін на квитки. І якщо пересічному українцеві заплатити 250 гривень за можливість спостерігати за зіркою з далекої гальорки видається божевіллям у чистому вигляді, то кияни з притаманним їм снобізмом вважають це цілком нормальним. Зрештою, мабуть, вони мають рацію. Зірки дають концерти у нас за такі ж гонорари, як і в усьому світі, не роблять скидок на нашу “пострадянськість” чи “СНДшність”. Щоправда, про різницю між рівнями життя “цілого світу” й України знають навіть школярі. От і виходить, що більшості з нас ціни здаються справді неймовірними. Що вже поробиш: ми звикли до “шари”, до дешевого, а ще краще – безкоштовного. А безкоштовним віднедавна може бути лише Поплавський... Утім, трапляються і справжні парадокси. На київський концерт групи “Металіка” в червні 1999 року було продано заледве п’яту частину запланованої кількості квитків, які вартували... 25 гривень. Ображені музиканти на прес-конференції поскаржилися, що до них, мовляв, на налаштування інструментів зазвичай більше народу ходить... Чому так сталося? А все через те, що того ж дня на Хрещатику відбувався “шаровий” – безкоштовний – концерт із участю кількох одіозних російських поп-виконавців. І публіка обрала безкоштовне. Загадкова українська натура... До честі Києва й України, цього разу протягом двох днів Стінґа зустрічав аншлаг. І викликало здивування, що квитки ціною від кількох сотень до кількох тисяч гривень купували не лише бізнесмени та депутати. У залі можна було побачити і багатьох студентів, і людей середнього віку без особливої розкоші в одязі, й навіть романтичну бабцю з двома десятирічними онуками. Ну, а партер традиційно світився знаменитостями. Очевидно, з метою перейняти передовий творчий досвід прийшли Марічка Бурмака та Кузьма з групи “Скрябін”. Невеличкий табунець телезірок причалапав із буфету десь на третій пісні. А нардеп Михайло Бродський так жваво підстрибував і аплодував у першому ряду, що навіть на певний час відволік увагу відеооператорів од Стінґа. “А що ж сам концерт?” – резонно запитаєте ви. Зізнаюся, передати сухими словами газетного тексту те, що відбувалось у залі та на сцені, просто неможливо. Написати, що “це було шоу світового рівня” – непристойно. А емоційно вигукнути: “Це було супер!” – більш ніж банально. Це був чистий, рафінований, міцний англійській Стінґ. І більше нічого. Він просто взяв свою стареньку бас-гітару (це не вишуканий епітет: улюблений інструмент Стінґа не змінюється ще з часів Police – його першої рок-групи, створеної в далекому 1976 році), вийшов на сцену і став співати. І робив це впродовж двох годин. Не було нічого зайвого. Музика, спів, проста, але ефектна сценографія, світло. А також сад із чарівних пустельних квітів під час виконання Desert rose. Загалом, кожен, хто прийшов на концерт, отримав те, чого хотів. Молодь – сучасні та розкручені на всіх радіостанціях Desert rose і Brand new day, старше покоління – Englishman in New York і Roxanne, романтичні жінки – Mad about you та Filds of God, шанувальники вишуканого Стінґа – Moon over Burbon street, а всі без винятку – чарівну і якусь просто неземну Fragile, яку у співака буквально випросили на другий “біс”. Під час першої половини концерту жваво аплодували й емоційно вітали кожну пісню лише так званий фан-сектор (стоячі місця під сценою) та гальорка. Партер, складалося враження, підраховував, чи варті гроші, заплачені за квитки, цього самого Стінґа. Та вже через годину і партер весело підстрибував у кріслах, дзеленькаючи коштовностями, а останню композицію концерту весь п’ятитисячний палац “Україна” слухав стоячи. Стінґа не відпускали. Він зробив два “біси”, прийняв усі квіти і подарунки, а потім іще десять хвилин розкланювався перед залом, який улаштував співакові овацію. Щирість і безпосередність містера Самнера буквально зачарувала всіх. А його надзвичайна енергетика не залишила в залі жодного байдужого. Концерт сподобався і музикантам, – це було видно навіть із незапланованої композиції на “біс”... “Він полетів, але він обов’язково повернеться!” – ця фраза з дитячого мультфільму про Карлсона крутилась у мене в голові весь вечір після концерту. І якщо та ж “Металіка” вже навряд чи колись приїде з концертом в Україну, пам’ятаючи про тутешню невдячну публіку, то Стінґові скаржитися немає на що. Навіть не знаю, чи сподівався він на такий прийом українців. А тому будемо вірити, що зірка обов’язково повернеться з новими концертами. А також будемо сподіватися, що тоді ціна квитка на Стінґа вже не буде здаватися нам такою захмарною та нереально божевільною... |
|
|