|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
"План Маршалла" для УкраїниСполучені Штати можуть почати чергову політичну гру для того, щоби завадити здійсненню плану "Радянський Союз - 2"ГЕОПОЛІТИКАДмитро ЯЦЕНКО
Закінчення. Початок – стор. 1 Про такі речі, як “план Маршалла” найчастіше говорять не за посиланнями на першоджерела, а за другорядними чинниками. А ними зараз є ситуація в Україні. Судіть самі: лише за якихось 8 місяців після двох найгучніших українських скандалів – вбивства журналіста Георгія Ґонґадзе та оприлюднення записів з президентського кабінету – виявляється, що Україна раптово змінює свій політичний курс. Тиск Заходу, постійні звинувачення у порушенні прав людини та свободи слова зробили свою справу – Україна, яка до цих подій більше року активно пропагувала свій проєвропейський вибір, фактично потрапляє в обійми Москви. Останні дніпропетровські зустрічі Леоніда Кучми зі своїм російським колегою Володимиром Путіним практично не залишили сумніву в тому, що наша держава готова стати Білоруссю-2. Опозиція навіть заявила, що в Дніпропетровську був закладений перший камінь слов’янського союзу. Наступним етапом зближення стала відставка підтримуваного націонал-демократами та Заходом прем’єра-реформатора Віктора Ющенка. У четвер “Поступ” опублікував текст експертної записки (вона була написана в одному з українських аналітичних центрів) про існування іншого плану – “Радянський Союз-2”. У цьому документі стверджується (навіть не припускається!), що саме російські спецслужби готували українські кризи, мета яких було зняття прозахідного Ющенка, ослаблення Кучми і – як наслідок – гарантія проросійської орієнтації України. Про розігрування “української карти” політики та політологи почали говорити ще задовго до перших політичних криз, які почалися минулої осені, тому все виглядає дуже логічно. Цікаво, що незалежно від того, чиї спецслужби були насправді причетні до “касетного скандалу”, в цій інформаційній війні дуже яскраво спостерігалося, що Росія виграє в США. Москва першою почала викривати американські наміри – зокрема, про нібито існування ще одного плану – “плану Бжезінського”, метою якого було повалити Кучму та передати владу Вікторові Ющенку. Поки закордонна преса прямолінійно критикувала українську владу, російським виданням успішно вдалося витворити імідж Ющенка як майбутнього президента, і... його доля була вирішена олігархами та комуністами... Що ж тепер? Поки що Росія “відсвяткувала” перемогу над США за Україну, однак говорити можна лише про черговий раунд геополітичної боротьби. В усякому разі, США повинні будуть щось протиставити – і це має бути щось більше, ніж банальний тиск своїм фінансовим капіталом. Гроші мали би вагу, якби українська опозиція відправила Кучму у відставку – тоді почалася би виборча президентська кампанія Ющенка, фінансована США (так, до речі, як стверджує газета “Вашінгтон пост”, було під час президентських виборів у Югославії, коли США фінансували кампанію Коштуніци). Кілька місяців тому цікаву думку висловив нинішній американський посол Карлос Паскуаль, який повідомив, що США могли б надати Україні найсучасніші енергетичні технології, які б навіть забезпечили нашій державі незалежність від російських енергоносіїв. Допомога такого ґатунку, можливо, змінила б нинішню ситуацію, і Україна знову могла б вийти на західний шлях розвитку. Зрештою, днями, на саміті СНД, Леонід Кучма заявив, що наша держава не збирається вступати до союзу Росії-Білорусі. Схоже, президент відчув, що українські політичні скандали вже вичерпалися, а тому можна продовжувати улюблену українську багатовекторну (простіше кажучи, без жодних конкретних векторів) зовнішню політику... План Маршалла – програма відновлення економіки та розвитку Європи після ІІ світової війни, висунута у 1947 році американським генералом Джоном Кетлеттом Маршаллом (1980—1959), який в адміністрації президента Гаррі Трумена у 1947—1949 роках був державним секретарем, а в 1950—1951 – міністром оборони США. Цей план надання американської економічної допомоги вступив у дію в квітні 1948 року. Допомога надавалася 17-ти країнам Європи. СРСР та інші країни “соціалістичного табору” (за винятком Югославії) відмовилися тоді від американської допомоги й утворили Раду економічної взаємодопомоги. Завдяки плану Маршалла західноєвропейським країнам вдалося досягнути значного економічного піднесення, підвищення життєвого рівня громадян, розвитку демократії, що значно послабило вплив у цих країнах лівих та комуністичних партій, зупинилась експансія СРСР на Захід. Дж. К. Маршалл у 1953 році став лауреатом Нобелівської премії миру. |
|
|
