Роман Ревакович: Присутність України у світі засвідчить музика!
3 червня у Варшаві розпочинаються другі Дні української музики
ПРЯМА МОВА
– Наскільки вагомою вам видається присутність української культури в Польщі?
– Зацікавленого спостерігача українського культурного життя вражає повна його відсутність в операх, театрах, філармоніях та інших закладах польської столиці. Це можна пояснювати багатьма аргументами. І тим, що України як незалежної держави упродовж багатьох років не було на картах світу, і тим, що між поляками та українцями через століття відбувалася боротьба...
– Невже все аж так глухо?
– Теза про відзначену відсутність – це неповна правда, тому що сьогодні важко собі уявити польську культуру без українських впливів – рівно ж, як і білоруських, і литовських, але ці впливи були асимільовані й отримували новий характер уже в польській культурі. Протягом століть польсько-українського сусідства не виступає відкрита, неупереджена зацікавленість поляків українською культурою, натомість мають місце тенденції асиміляції українців.
– Сьогодні в соціальних опитуваннях у Польщі українці займають одне із останніх місць, коли йдеться про симпатію поляків. Чому так?
– За повної відсутності інформації про українську культуру у школах та пресі українські культурні явища не відомі людям, які затверджують репертуари закладів культури в Польщі. Існує апріорне твердження, що українські твори провінційні, мало універсальні, а поза тим ще є дуже багато не представлених творів світового значення, з якими треба ознайомити суспільство, мовляв, українські культурні явища далеко менш релевантні. Таке найкоротше пояснення повної байдужості до української культури в Польщі.
– Тому професійно пов’язані з музикою ви вирішили реалізувати акцію, яка змогла б виправити ситуацію?
– 6-8 грудня 1999 року відбулися перші Дні української музики у Варшаві. Це був міні-фестиваль, складений із 3-х концертів: камерного за участю львівських музикантів – скрипаля
В. Дуди, віолончеліста і композитора Ю. Ланюка, піаніста Й. Ерміня, камерного хору “Глорія”; хорового (виступ хору хлопчиків та чоловіків “Дударик”) та симфонічного – за участю славного польського оркестру Sinfonia Varsovia під диригуванням головного диригента Національного оркестру України з Києва – В. Сіренка.
– Чи вдалося при цій нагоді якось виповнити брак інформації?
– Було видано програмний буклет, де представлено біографічні довідки про українських композиторів та загальний штрих про історію української музики – польською мовою, оскільки в першу чергу фестиваль адресовану загальнопольському суспільству.
– І той фестиваль мав успіх?
– Концерти дуже сподобалися публіці й отримали схвальні рецензії.
– Яким після такого сприйняття фестивалю ви бачите проведення других Днів української музики у Варшаві?
– На початку червня 2001 року відбудуться концерти, які охоплять вокальний речиталь за участю солістки Варшавської камерної опери Марти Боберської, хоровий виступ Національної капели України “Думка”, яка представить панораму української хорової класики та ораторний концерт у виконанні разом із Національним симфонічним оркестром України з Києва. У програмі цього концерту прозвучать твори Юрія Ланюка “Палімпсести” на слова Василя Стуса та Євгена Станковича “Слово о полку Ігоревім”. Твір Ланюка мав свою прем’єру 1999 року в Едмонтоні у виконанні Едмонтонського симфонічного оркестру та зведених українських хорів Едмонтону під диригуванням видатного польського диригента Ґжеґожа Новака.
– Що вирізнятиме другі Дні української музики?
– На відміну від першого фестивалю, цього разу концерти плануються у найпрестижніших музичних місцях столиці Польщі: вокальний речиталь відбудеться в Концертному студіо Польського радіо, хоровий концерт буде проведений у Євангелістському костелі, а фінальний ораторний концерт прозвучить у Концертному залі Національної філармонії у Варшаві. Як і попереднього разу, до співпраці запрошується Польське радіо для аудіофіксації концертів і трансляції їх у масштабі цілої країни.
– Наскільки вагомим є проведення цього заходу у столиці?
– У контексті відсутності серйозних зразків української культури в Польщі – дуже вагомим! Я переконаний, що це може бути ще одним надзвичайно важливим кроком у польсько-українському зближенні та порозумінні.
– Чи не виглядає порівняння українсько-польської активності дещо незбалансованим: презентації польської культури в Україні набагато частіші, ніж представлення українських творів у Польщі?
– Це виникає, можливо, із більшого відкриття українців до поляків, які, попри своє східне положення в Європі, бачать себе радше в західному контексті; Україна для Польщі – це все ж таки схід. Саме з цього приводу такою вагомою є промоція високої української культури у Польщі. Цього не може замінити ніяка самодіяльна активність, яка, попри можливу симпатію польської публіки, не змінить загального негативного ставлення до українства, трактування його в категоріях меншої вартості. Тут вимагається діалог на найвищому рівні – рівні, на якому сьогодні і вирішуються основні питання польської культури. Тут потрібний діалог за участю найбільш провідної – з універсальної точки зору – мистецької активності України.
– А меценатської?
– Так, для повноцінного проведення фестивалю необхідна ще деяка фінансова підтримка. Очолюваний мною Фонд Pro Musica Viva як організатор цієї акції звернувся до польських державних установ: Міністерства культури та національної спадщини й Уряду столичного міста Варшави, а також до культурних фондів: Фонду Культури, Баторія, Pro Helvetia та інших установ.
– Та й бізнес повинен зрозуміти, що, підтримуючи цю акцію, він інвестує у кращі майбутні польсько-українські відносини також у своїй ділянці...
– Це теж інвестиція у присутність України у світі. Україна, як і Польща, не заімпонує світові здобутками техніки. Проте все ж таки своє існування може засвідчити завдяки унікальним явищам культури. Сьогодні Польщу на найвагоміших світових форумах у музиці репрезентують такі імена, як Пендерецький, Лютославський, Гурецький... Підтримаймо українських композиторів стати в ряди першої гільдії у музичному світі.
Розмовляв Андрій ГРИЦИШИН
|
|
