Мій дім - моя фортеця
ПАМ"ЯТКИ
Вислів “мій дім – моя фортеця”, здається, дуже швидко став панівним у сучасному будівництві. Коли дивишся на деякі будинки на вулиці Коновальця, Офіцерській тощо, то тільки це й приходить до голови. Будинок за номером 57 на Коновальця майже повністю втратив свій первісний вигляд. Пам’ ятка архітектури набула банального вигляду нових і не найкращих проектів.
“Поступ” вирішив з’ясувати, в якій спосіб було надано дозвіл на будівництво і як наші посадові особи розцінюють цей, далеко не поодинокий випадок. Цікавим є також те, що 8 червня 2000 року було прийнято “Закон про охорону історичного середовища”, який надає нам серйозні важелі для охорони пам’яток архітектури. До 1 січня 2001 року мали розробити та прийняти всі нормативні акти, необхідні для того, щоб закон запрацював. На сьогоднішній день закон ще так і не вступив у дію.
Я не маю механізму, за яким міг би щось зробити
Роман Дац
голова управління охорони
історичного середовища м.Львова
Ми зараз працюємо саме над цим будинком. Піднімаємо всі документи. З нами нічого не погоджували. Я не знаю, на якій підставі проводяться роботи. Знаєте, мені було б цікаво, якби “Поступ” відслідкував цю тему до кінця. Справа в тому, що я як голова управління охорони історичного середовища не маю механізму, за яким міг би щось зробити. Скажімо, на Заході є будівельна поліція, у нас такого не існує. Мій останній важіль – членство в комісії по прийому до експлуатації. Я там можу сказати, що не приймаю будову, і це може дуже довго тягнутися. У цьому випадку не можна чекати так довго. Тут треба діяти активніше.
Що стосується інших подібних випадків, то мені ще не вдалося добитися, щоб, скажімо, зняли поверх. Але якісь дрібніші речі таки переробляли. Взагалі ми не не ставимо дуже жорстких умов щодо перебудов. Розуміємо, що вимоги до житла змінюються. Але повинно бути збережено, скажімо, силует будинку, форма даху, заповнення вікон тощо. Щоб не було спотворень.
Мене шокує вигляд вулиці Офіцерської
Андрій Салюк
президент Фонду Збереження історико-архітектурної спадщини м.Львова
Ми – громадська організація. Тому наша головна мета – формування громадської відповідальності. Це стосується і самовільної забудови, адже інші люди це бачать і не усвідомлюють ваги культурної спадщини. Ми прагнемо не на законодавчому рівні, а на рівні громадської свідомості сформувати спільну відповідальність. Багато хто говорить, що у державі безлад, але починати треба з себе. З дотримання тих законів, які є. Адже у нас є Закон про культурну спадщину. До речі, у червні минає річниця з часу прийняття цього закону. Але він не є прямої дії – для його функціонування потрібно ще багато додатків, листів, пояснень...
Мене шокує вигляд вулиці Офіцерської, я живу там неподалік. Наскільки це був затишний район! Тепер там втрачено сади, клумби, газони - те, чим був прикметний цей район Львова. Люди в гонитві за корисною площею втратили щось набагато вагоміше. Вони повернуться до цього, але буде вже пізно. Я думаю, люди не мають намірів зруйнувати місто, це робиться несвідомо, може, через брак знань. Наш фонд прагне пояснити людям, що дім не закінчується за дверими власної оселі, а поширюється на ціле місто.
Якщо стоїть наш дозвіл, то 99%, що все буде гаразд
Роман Стецьків
начальник інспекції державного
архітектурного контролю м.Львова
Порядок отримання дозволу на перебудову дуже складний. Необхідно пройти безліч інстанцій. Від “Львівводоканалу” до Управління охорони пам’яток архітектури. Потрібно мати всі довідки та дозволи. Якщо все пройдено, то це є гарантією того, що все буде добре зроблено. Порушення трапляються, але лише у випадку відхилення від проекту. Тоді у власника будуть проблеми під час прийому до експлуатації. Якщо немає дозволу, то ми можемо припинити будівництво і накласти штраф, а потім змусити пройти всі інстанції. Якщо ж роботи вже виконані, то проект у будь-якому випадку мусить відповідати нормативним вимогам. Якщо цього немає, то буде перероблятися.
Що стосується важелів впливу, то ми маємо неабиякий вплив на юридичних осіб. Якщо самовільне будівництво проводить юридична особа, то ми може накласти штраф від 850 гривень, тобто до 50% вартості робіт. Крім того, є ще дрібніші штрафи, скажімо, 10% за неякісні роботи. Але щодо приватних осіб, то максимальний штраф – 170 гривень. Єдине, якщо приватник не виконує наших приписів, то ми можемо подати до суду.
Підготувала Наталя ПАВЛЮКОВА
|
|
