У будь-якому випадку виграє "Газпром"...
ВЯХІРЄВ
Любов ВИТКОВИЧ
На засіданні ради директорів РАТ “Газпром”, яке відбулося 30 травня, вирішено не продовжувати контракт з Ремом Вяхірєвим, який керував компанією упродовж останніх дев’яти років. Головою “Газпрому” призначено Олексія Міллера, заступника міністра енергетики Росії.
У Росії “Газпром” повністю контролює газовидобувну галузь. Компанія до останнього часу перебувала в стані “гарячої” війни з Кремлем, який утримує 38% її акцій, а тому прагнув отримати повний контроль над ним. Зараз ця проблема вирішена і “Газпром” в особі Олексія Міллера, (як стверджують, людини Путіна), уже не зробить жодного кроку без згоди свого господаря. Але це в Росії, а за межами країни “Газпром” грає за власними правилами, як одна з восьми найбільших компаній світу. І навряд чи ця гра зміниться...
Україна кілька разів пробувала відмежуватися від Росії щодо поставок газу, однак кожного разу наштовхувалася на одні і ті ж перешкоди. Наприклад, на сьогоднішній день основним альтернативним партнером України є Туркменістан. У січні 2001 року, після дворічної паузи, він знову почав продавати нам газ – по 35 млрд. кубометрів щорічно.
Однак транспортування туркменського газу здійснює міжнародна компанія “Ітера”, яка є торговельним посередником російського “Газпрому”. Тобто, така диверсифікація фактично нічого не змінює.
Ще в серпні 2000 року екс-віце-прем’єр Юлія Тимошенко запропонувала проект будівництва нового газопроводу в обхід Росії: через Каспійське море, Азербайджан, Грузію, а далі – по дну Чорного моря аж до Феодосії. Цей газопровід можна збудувати за 3 роки, а окупиться він вже за 6-8 років. Однак Ашхабад не поспішає. Він не впевнений у платоспроможості Києва, а якщо ще з нашою репутацією несанкціонованого крадія газу та при відсутності гарантій безпеки поставок, то він подумає над рентабельнішим маршрутом поставок – наприклад, у Туреччину.
У свою чергу Росія успішно довела до кінця свій варіант газопроводу в обхід України. Комітет експертів міжнародного консорціуму з питань маршруту нового транзитного газопроводу в Західну Європу обрав варіант, запропонований Росією, не зважаючи на побажання Польщі. Затверджена траса: Кобрін (Білорусія) – Велке Копушани (Словаччинна) проходитиме вздовж східного кордону Польщі в обхід
України. Так безболісно вирішив для себе питання поставки газу у Західну Європу “Газпром”. Україні не завадило б повчитися у Росії диверсифікувати свою залежність.
Економічна залежність нічим не гірша від політичної, а, точніше, це одне і те ж. Лобіюванням політичних інтересів дуже легко впливати на економіку і навпаки, а для Росії це гарантія неформальної залежності та підкореності України (“а то відключимо газ”).
Незрозуміло при цьому, чому Росія так вперто намагається проникнути на європейський ринок в обхід України, маючи тут чи не найвпливовіші зв’язки та газову залежність. Якщо додати призначення послом Росії в Україні та спеціальним представником з питань російсько-українських торгово-економічних зв’язків Віктора Чорномирдіна, який безпосередньо пов’язаний із “Газпромом”, то скидається на те, що у Росії є свої плани, про які можна поки що тільки здогадуватися. Однак спадає на думку дуже актуальна фраза: “Нормальні герої завжди йдуть в обхід”...
Автор – економіст-аналітик Центру політичних досліджень “Нова Хвиля”
|
|
