|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Вище крокви, будівничі!Сьогодні розпочинається виставка-семінар "П"ятий фасад міста"ПІД ДАХОМАндрій ГРИЦИШИН
Ганебна історія про те, як 1998 року після восьмирічних зволікань із відновлення даху, пошкодженого пожежею, наше місто остаточно втратило одну зі своїх архітектурних перлин – пам’ятку за охоронним № 137-м на пл. Міцкевича, 10 – шокувала не тільки львів’ян. Адже пам’ятку, що прототипно споріднена із Мікеланджеловим римським палацо Фарнезе й стилістично належить до ренесансного підтипу класицизму, цілком можна було зберегти – вартувало тільки влаштувати хоча б тимчасове накриття! Та, будучи злочинно бездіяльною, міська влада знехтувала загальноприйнятими міжнародними правилами щодо збереження архітектурної спадщини, порушивши Закон про охорону пам’яток. Цей та інші схожі випадки до краю актуалізували увесь комплекс проблем, пов’язаних із дахами унікальних львівських споруд. Від 1 до 30 червня з ініціативи кафедри реставрації архітектурного факультету НУ “Львівська Політехніка” та за підтримки Інституту розвитку міста у Львові, а також і фірми покрівельних матеріалів “Браас Україна” триватиме акція “П’ятий фасад міста”, програма якої охопить семінари, виставки, конференції, презентації слайдів та публікації наукових розвідок і прогнозів щодо проблем збереження, відтворення, реставрації та реконструкції неповторного покрівельного образу Львова та Відня в центральноєвропейському архітектурному краєвиді. Кожну споруду цих давніх міст, – до речі, у чомусь навіть близьких за духом забудови, в якій особливо дається взнаки століття атлантидної материзни дунайської імперії, – вінчають не просто прихистки від спеки й негоди, а справжні корони дахів – функціонально-декоративного елемента будь-якого будинку, без якого він просто втрачає сенс. “Якщо ми поглянемо на старовинні гравюри, – говорить один з авторів та координаторів програми “П’ятий фасад міста” кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації НУ “Львівська Політехніка” Микола Бевз, – то побачимо, що Львів віддавна мав свою абсолютно унікальну, цікаву систему завершень як веж чи дзвіниць, які своєрідністю відрізняються від ризьких, краківських чи варшавських, бучацьких тощо, так і дахів на звиклих кам’яницях. Кожне місто мало свою індивідуальну манеру виконання покрівель. Воно прагнуло вирізнятися з-поміж інших, щоб той мандрівник, який під’їжджав до його мурів, уже здалеку бачив характерні орієнтири ратуші. В цьому естетичному аспекті була велика символіка! І та символіка “п’ятого фасаду” умовно виражається через певні архітектурні вирішення дахів як оборонних, культових, так і цивільних спроруд”. За словами Миколи Бевза, саме гравюра Абрагама Гугенберґа для цікавих нащадків донесла особливості форми щипцевих дахів забудови львівських вулиць. На жаль, нині цей архітектурний принцип уже зовсім втрачено. Ми не маємо жодного будинку, який завершувався би щипцевим дахом. Натомість Львів має збережені атикові завершення ренесансних фасадів площі Ринок. Проте у багатьох містечках, як, наприклад, у Яворові, ще збережені світлини початку минулого століття, на яких можна знайти будинки, звернені щипцевими дахами на ринкову площу. Такі дахи споруд, що стоять шерегом упритул, – технічно складна побудова, призначена відводити воду, але її примудрялися виконувати навіть у дерев’яних гонтових конструкціях, і надійність була безвідмовна! Однак архівно-мистецтвознавчий пошук історичних обрисів “п’ятого фасаду” Львова не загрожує його реальним відтворенням у сьогоденні. Ці надзвичайно важливі відомості науковці наразі використовують тільки для теоретичних реконструкцій. Хоч усі підтверджені факти роблять ці елементи предметом реставрації. “Якщо ми ведемо екскурсантів на ратушну вежу і показуємо їм Львів, – міркує Микола Бевз, – то там якраз і можна показувати, які елементи дахів збереглися, а які реставровані для того, щоби свідчити про стилістичну прив’язку до певного історичного періоду. Адже ці унікальні елементи можуть ховати в собі якісь дуже архаїчні типологічні форми. Нахил даху, форма бань, шпилясті завершення – це все застиглий історичний факт, який допомагає архітекторові навіть датувати саму споруду. Так, завдяки обстеженням даху церкви Св. Онуфрія ми дійшли висновків про місця, де були фундаменти первісної церкви, бо сучасна споруда насправді об’єднує каплицю, церкву і третю прибудовану наву. На стриху історія цих різночасових періодів та об’ємів легко відчиталася навіть без археології! Під шаром пороху й сміття ми знайшли там дахівку, яка поповнила збірку нашої кафедри. Тепер можна аргументовано твердити, який вигляд ця церква мала у XV-ХVI ст., хоча ніде в іконографії вона такою не відображена!”. Про подальші сенсаційні відкриття і знахідки, які фахівці збираються оприлюднити на семінарі “П’ятий фасад міста”, читайте в наступних повідомленнях “Поступу”. |
|
|
