"Екстрім" по-українськи
ЛЕОДІСНЕЙЛЕНД
Ігор ІВАНИШИН
Сонячні теплі дні, духмяні аромати дерев, квітів – усе це магнетичною силою витягує дітей із власних помешкань на вулицю та додає їм неабиякого заряду у цей відтинок часу. Адже прийшла нарешті довгоочікувана весна! І всупереч тому, що попереду на школяриків ще чекають екзамени, канікули не за горами.
Зрозуміло: відпочивати та розважатись як слід хочеться не колись там, а саме зараз. Шкода, але “Діснейленду” у Львові нема – немає його і в інших українських містах. Тому-то відчути враження, аналогічні до американських гірок, не можемо ні ми, ані наші діти. Та діти є діти, і в тому, щоби створити собі задурно розваги, винахідливості їм не позичати. Питання тільки в одному: “безкоштовні для дітей чи для держави?”.
Мало кому спаде на думку, що занехаяна халупа “під знесення” на вул. Рівній, яка тільки й чекає, щоб її якнайшвидше розібрали, однієї неділі стала епіцентром подій як для пожежників, так і для багатьох перехожих, котрі вельми охоче спостерігали за вогняною драмою.
Я, маючи змогу інколи виглядати з вікна своєї квартири, спостерігав, як дітваки на даху згаданого будинку відверто шукали пригод, ковзаючи по поверхні бляшаного даху. Не встиг я отямитись, як уже на повну потугу горіла покрівля у злощасній будівлі. Пориви вітру так охоче розносили палаючі головешки в бік сусідніх домівок (до речі, житлових), що трохи і їх могла чекати та сама доля, що й палаючий будинок. Та, зрештою, усе це дрібниці життя. Головне – дітям весело: щасливими вигуками – “Їдуть, їдуть!” – вони зустрічали пожежні машини.
Утікати ніхто з них не мав ані найменшого наміру, навпаки, усі одностайно, наче мавпи, полізли на найближче дерево, аби зайняти зручну позицію та посмакувати власноруч створеним “екстрімом”.
Аби приборкати “червоного півня”, потрібно було немало-небагато – три пожежні машини. Проігнорувати цей ексклюзивний інцидент та не довідатись про те, скільки це шоу коштувало державі – мені не дозволило сумління. Начальник СДПЧ-3 Ягнич Ярослав Мирославович, чиї підлеглі власне і виїжджали на виклик цієї пожежі, розповів, що виклик однієї пожежної машини коштує державі в середньому 1000 гривень.
Ось тобі і цяцьки-бауцьки! Маючи мільярди як внутрішніх, так і зовнішніх боргів, ми собі дозволяємо ще й такі забавки. Адже клясти владу за всі наші негаразди – це наша традиція. Без цього аж ніяк – бо так нецікаво жити, а виділити у вихідні дні власній дитині бодай годинку – це вже проблема. Втім, у юних паліїв все ще попереду, під час літніх канікул невідомо, якого” екстріму” їм захочеться наступного разу і кого ще вони захочуть викликати?
|
|
