|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Яремак проростає у ЛьвовіЕтимологія прізвища наштовхує глядача Яремакових творів на метафоричне розкодування покликання автора, який не зраджує національної ментальностіКОНТЕМПОРАРІ-АРТАндрій ГРИЦИШИН
Здавалося, що могло бути більш “станіславівським” за колишній альманах візій і текстів “Четвер”, який прибрав тепер статус журналу? Але це вже в минулому. Бо ось буквально сьогодні Львів презентує “Четвер” як свій проект! Мало того, що видавництво і видрук тепер є львівськими, до галицького Королівського міста перебрався й легендарний Іздрик – автор цього проекту. Віднедавна він замешкав тут і навіть має офіційне місце праці у Культурно-мистецькому центрі “Дзиґа”, якому, властиво, й належить підтримка видання журналу. Тож абсолютно не дивно, що “Дзиґа” звернула увагу й на інших славетних станіславівських митців, котрі так чи інак завжди становили “довколачетвергове” або й власне “четвергове” товариство. До речі, це цілком узгоджується із висновком про певну вичерпність львівського мистецького середовища, до якого дійшла “Дзиґа”, маючи кількарічний досвід в екстенсивному й інтенсивному режимі роботи художньої галереї. І коли поодинокі поети, прозаїки чи музики з Івано-Франківська доволі частенько гостювали якщо не в “Дзизі”, то в молодіжному клубі-кафе “Лялька” або й навіть “ініціативному” радіо-ефірі, то такий потужний десант “станіславівських візіоністів”, яким потішив організований нещодавно тою ж таки “Дзиґою” симпозіум сучасного мистецтва, львів’яни не спостерігали вже, либонь, із десятиліття! Щоправда, заповідалося спочатку на фестиваль сучасного мистецтва. Але симпозіум – теж не зле! Особливо, коли зважати на первісне значення цього слова! Класично потрактоване, воно тішило око й смак концептуально-самобранково вписавшись в експозиційний день “Екології-3000” на території Львівської кераміко-скульптурної фабрики. Саме там висадився десант івано-франківських художників Ярослава Яновського, Весели Найденової, Юрія Іздрика та Мирослава Яремака, які разом із львівськими колегами – Володимиром Кауфманом, Андрієм Сагайдаковським за ініціативою куратора Василя Бажая брали участь у створенні мистецько-екологічних об’єктів. Те, що Мирослав Яремак показав у Львові на двох (!) фестивалях, виносить цього художника поза дужки хибно трактованого контемпорарі-арту як мистецтва космополітичного. Як це не смішно, але саме із презентацією у Львові супернаціональних за ментальністю Яремакових творів збіглося обхаювання в ефірі програми “Вже ранок” 12-го каналу ЛТБ і самої “Дзиґи”, й того мистецтва, яке вона пропагує! Такий випад пролунав із вуст “артаніївського” ідеолога й головного редактора журналу “Українське образотворче мистецтво” Миколи Маричевського, який зганьбив мистецький осередок “Дзиґи” як ворожий українській культурі! Утім, коли б цей критик завдав собі труду переосмислити Яремаковий засівальний чин, він, можливо б, змінив свою думку щодо космополітизму. У кожному разі чогось іншого, що б так відповідало національній картині світу, як те, що здійснив Яремак, годі й вигадати. Здається, саме прізвище цього художника асоціюється із культурою, зерном, весняним сонцем, сіянням. Зрештою, етимологічно із кореня “яр” проростає й давньоруське “ярість” у значенні пристрасть, любов – космогонічна енергія, що движить світом, творячи нове. За проектом перформенсу, Яремакові потрібно було, умовно кажучи, “запліднити мистецтвом будь-яку територію квазікультурного перебування людей: урбаністичні зони, виробничі території тощо”. Сім вибраних об’єктів на території ЛЕКСФ виявилися доволі придатними. А засобами для цього мали стати міх збіжжя пшениці високоякісних сортів, полотняна сумка сіяча з цитатою-копією “Христа-сіяча” з інтер’єру собору св. Юра у Львові та цитатою-копією із картини “Сіяч” Густава Курбе, костюм у вигляді полотняної “роби митця” з ідентифікаційним написом . Яремак босоніж пересувався по території “львівської скульптурки”, незважаючи на порізи, обпікання, проколи стіп та інші фізичні небезпеки і, подумки відмовляючи молитви, розсипав жестом сіяча зерно пшениці. Цей акт зафільмував оператор Ярослав Козак, він же зафіксував на відео Яремакову інсталяцію на даху адміністративної споруди ЛЕКСФ, денасмоляно-бітумній поверхні із бордового оксамиту і пророщеного під склом збіжжя постали дивовижні фігури Яремакової геометрії. З висоти пташиного лету вони скидаються на знаки для посвяченого в їхній прихований зміст. Наступна галактична інсталяція Мирослава Яремака була репрезентована у Львові під час міжнародного фестивалю сучасного мистецтва “Мова”. У вкрай стислі терміни із зерна і глею Яремак виліпив на долівці “Дзиґи” своє “Море. Alma mater II (варіант)” – переріз жіночого тіла по периметру грудей. Контур був заповнений справжнім молоком, у якому двома острівцями здіймалися репродукції картин “Мертва матір з дитиною” Е. Делакруа й “Автопортрет із жінкою й дитиною” Я. Кулецького. Зайве і казати, що Яремак мав на увазі те море мови, яка всмоктується із молоком матері. І ця галактика не поступається величі космічній. Цей багатозначно трактований твір Яремак присвятив світлій пам’яті своє матері Ірини, дати життя якої – 1934-2000 – накладали на контур Мирославового моря щемкі береги: любов-утрата. |
|
|
