| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Розпайовування землі сповнене проблемАГРАРНА РЕФОРМАОстап ДРОЗДОВ
“Проблеми з розпайовуванням землі на селі стоять дуже гостро, – констатує голова комісії Михайло Вовк. – Насамперед, громадяни майже не обізнані зі своїми правами. Та найгірше те, що чи не в кожному селі є 2-3 випадки, коли людям не дають вийти з господарства зі своїми законними паями. Складається враження, що деякі сільські ради та керівники окремих господарств не зацікавлені у тому, щоби люди знали свої права”. Одна з останніх ілюстрацій проблеми – випадок у Буському районі, коли пайовики силою не дали трактористові господарства зорати землю, на яку право мають саме вони. Поки що таких “обізнаних” в області є близько 117 тисяч – саме стільки видано земельних актів (“паспортів” на ділянку), що становить 30% від числа власників паїв. Як свідчать результати роботи комісії, решта 70% – у “підвішеному” стані: різні ТзОВ (себто колишні колгоспи) користуються наділами “паївчан”, навіть не уклавши з ними відповідних угод. Тут також даються взнаки і недолугості при розпаюванні, коли зроблено порізи ділянок. Як наслідок, інколи межі приватної землі опиняються посеред поля, тож її власник не має як до неї дістатися, щоби її обробити. Також надходить багато скарг стосовно того, що людям дають землю за кілька кілометрів від села, чи й узагалі їм дістаються зарослі болота. Досі не подолане “кланування” сіл за родинним принципом, коли сімейства голів різних рівнів дуже легко залагоджують ті справи, які можуть блокуватися в інших випадках. Усі ці скарги й проблеми комісія вивчає, робить виїзди та рекомендує іншим органам вирішити їх позитивно (на жаль, інших повноважень комісії не дано). Тому М. Вовк виступає із закликом до людей на місцях добиватися вирішення земельних конфліктів, використовувати своїх депутатів або звертатися до Центру приватизації та аграрної реформи, який може не тільки рекомендувати, а й зобов’язувати. Якось уладнати ситуацію повинні й засідання президії облради, на які викликатимуться голови “проблемних” рад. Не зіпсували б становища й спеціалізовані земські суди. Але поки що є так, як є, й охочі вести господарство на своїй власній землі повинні сподіватися насамперед на своє бажання це робити. |
|
|