|
ADVERTISEMENT
Ukraine's Quest for Mature Nation Statehood: Ukraine's Regional Commitments - usukrainianrelations.org
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
Ukraine's Quest for Mature Nation Statehood: Ukraine's Regional Commitments - usukrainianrelations.org |
|||||||
|
| ||||||||
Тетяна Чорновіл: Я свідомо йшла на цю акціюПрес-секретар УНА-УНСО розповідає, чому цього вівторка вона прикувала себе до залізничної коліїПРЯМА МОВА
У вівторок дві дівчини з УНА-УНСО прикували себе до колії на Київському вокзалі (це була перша така акція в Україні). У цей спосіб вони намагалися привернути увагу до політв’язнів і вимагали звільнити членів УНА-УНСО, засуджених за події 9 березня. Серед них зараз перебувають і близькі дівчатам люди. Львів’янці Орисі Добко виповнилося 16 років. Тетяні Чорновіл – 21, вона прес-секретар УНА-УНСО, кілька днів тому захистила диплом у Київському інституті лінгвістики та права. Учора кореспондентка “Поступу” по телефону розмовляла з Тетяною Чорновіл. – Що ви прагнули досягнути цією акцією – і як наважилися на це? – Ми зіткнулися з тим, що громадськість в Україні й навіть за кордоном вважає, що всіх ув’язнених після подій 9 березня вже відпустили. Тому цією акцією ми хотіли привернути увагу насамперед до проблеми політв’язнів в Україні. З іншого боку, це була акція відчаю. І проводила її не стільки організація УНА-УНСО, як родичі в’язнів. – Чому вас було лише двоє? Кого особисто ви вимагали відпустити? – Ця акція підпадає під кримінальну статтю, і хоча про неї знали багато родичів, тільки ми дві взяли в ній участь. Я представляла організацію як прес-секретар УНА-УНСО. А якщо брати особисті зв’язки, то в мене там сидить кум. – Чи вдалося вам досягнути бажаного результату? – Як мінімум половину бажаного досягнуто. Усе ж таки ми підняли якусь хвилю – і зараз я бачу, що про це знає досить багато людей. Ми вважаємо, що членів УНА-УНСО було заарештовано незаконно, адже ніяких масових заворушень 9 березня не було. Якщо почитати кримінальний кодекс, то, за його визначенням, масові заворушення – це підпали та погроми приміщень, кіосків, машин. Ні підпалів, ні погромів не було. З іншого боку, те, що правоохоронці зробили з офісом УНА-УНСО того ж дня ввечері, можна трактувати як погром. Там було виламано двері, потрощено меблі... – Чи усвідомлювали ви, що ця акція є небезпечною для життя? – Коли я планувала цю акцію, в мене у планах не було перешкоджати руху якогось потяга. Я хотіла лягти під потяг, який підходить. У такому разі я б нікого не затримала, тому що пасажири все одно вийшли б із нього, адже потяг був би вже на вокзалі... В принципі, я обрала такий час, коли всі протяги тільки прибували. І раптом звідкись узявся “Київ-Акмола”, який подавався на посадку, причому я досі не розумію, звідки він там узявся. – Ти допускаєш, що це могло бути підлаштовано? – Допускаю. У будь-якому разі, про нашу акцію було відомо. Я ніде не говорила про акцію прямо, але знаю напевно, що мій телефон прослуховується – і, можливо, СБУ чи МВС щось передбачали й у такий спосіб перестрахувалися на вокзалі. До речі, усе було розраховано так, що потяг мав вискочити з-за повороту і я мала опинитися під ним, але коли ми вже лежали на колії, я побачила, що це не потяг, а дизель, який підтягує вагони на посадку. Чим страшний дизель, то це тим, що він має набагато нижчу посадку, ніж потяг, і він гарячий... – Які звинувачення тобі висуваються? Наскільки правдивою є інформація про те, що тебе можуть засудити на 15 років ув’язнення? – Чесно кажучи, п’ятнадцять років – дивна інформація. Я почула про це по радіо у той момент, коли сиділа в кав’ярні й пила вино. Повістка мені прийшла позавчора. Учора я була в суді, мені пред’явили звинувачення за статтею 271, п. 2. “Зупинка потяга”. Це – до чотирьох років. Далі буде слідство і суд. – Наскільки реально, що тебе все ж таки засудять до чотирьох років ув’язнення? – Не знаю. Все буде залежати від розвитку ситуації в Україні. Навіть не від суду, я так думаю. Мені здається, буде абсолютно нерозумно дати мені 4 роки. Швидше за все, це буде умовний термін. Я буду грати ва-банк. Хочу надати слідству всі подробиці, тобто максимально сприяти, щоб якомога швидше був суд і справу не зам’яли. Бо у всіх політичних справах найгірше, коли вона починає розтягуватися, коли це вже стає нікому не цікаво. Саме в таких випадках даються будь-які вироки. – Вам не страшно? – Якось переживемо. – А що буде з Орисею? – Орисю також викличуть до суду. Думаю, з нею буде все гаразд – їй лише 16 років. Крім того, ми знайшли хорошого адвоката. Я ж узагалі хочу відмовитися від адвоката, тому що я й так бажаю дати повні свідчення. Я йшла на цю акцію свідомо. – Чи будете ви проводити ще подібні акції? – Особисто я виступаю проти акцій терористичного плану. Якщо будуть подальші акції, то це знову ж таки будуть акції протесту. Але я сподіваюся, що цей наш вчинок принесе користь. Розмовляла Наталя ПАВЛЮКОВА |
|
|
