Кілька врожаїв на рік - реальність
ПОРАДА ФАХІВЦЯ
Наталя ВАСЮТИН
Картопля вже давно стала основною садівною культурою для українських городів. Кожен порядний ґазда намагається зібрати якомога більший та якісніший урожай “другого хліба” зі своєї ділянки. Для цього не шкодують ані гною, ані садівного матеріалу. Проте існує багато інших ефективних та маловідомих способів зросту врожаю. Розповісти про них ми попросили фахівця картоплярської справи – голову Асоціації “Картопля й овочі Поділля” пані Людмилу Брендак.
“Врожайність картоплі, як загалом й інших культур, насамперед залежить від якості садівного матеріалу, – стверджує пані Людмила. – Недарма в народі кажуть: “Від поганого плоду не чекай хорошого роду”. В основному при садінні господарі надають перевагу середнім цілим або великим різаним бульбам. Проте не менш ефективним є висаджування пагонів. На дослідних ділянках нашої Асоціації завдяки цьому методу ми отримували по 20-30 рослин від однієї бульби. Кожна рослина давала по 400-500 г бульб, а всього із розрахунку на одну материнську бульбу отримано по 12 кг картоплі”.
За 20-25 днів до садіння бульби пророщують на світлі й висаджують на утеплені грядки в парники або ящики в теплицях. Великі бульби ріжуть навпіл упоперек і кладуть зрізом донизу, щільно одна до одної, присипають шаром у 3-4 см суміші перегною або торфу із ґрунтом. Після садіння поливають теплою водою (15-18 градусів) і вкривають плівкою або матами, щоб підтримати температуру 14-17 градусів. Коли з’являються перші сходи – мати на день забирають. Як тільки паростки досягнуть 10-15 см, бульби виймають із ґрунту, обламують із них паростки разом із корінцями і викладають у кошики або ящики. При транспортуванні на город їх укривають вологою мішковиною. Садити пагони краще у хмарну погоду в добре прогріту землю з одночасним поливанням.
Бульби, на яких обламалися паростки, знову висаджують на старе місце і через 10-15 днів готова нова партія претендентів на садіння. Процедура повторюється 3-4 рази”.
“Для того, щоб отримувати кілька врожаїв картоплі на рік, можна використовувати різні методики. Скажімо,
Г. Трусов у журналі “Земледелие” № 7 за 1911 рік описав можливість збирання двох урожаїв з одного корча, – розповідає Людмила Брендак. – До оприлюднення свого досвіду вчений протягом семи років двічі на літо збирав бульби”.
Картоплі садили у гнізда глибиною 3-4 см, підсипаючи добрива із розрахунку 30 пудів (480 кг) перегною та
30 пудів (480 кг) попелу на одну десятину (сотка, ар). Відтак тричі підгортали. Перше копання бульб проводили при цвітінні за допомогою залізної лопати. Кущ вивертався на бік без усіляких церемоній, всі великі бульби обривали, а дрібні залишали на коренях. Після цього кущ знову висаджували, поливали, удобрювали, високо підгортали і через два тижні він “приживався”. Восени викопували бульби вдруге.
Із кожного куща збирали від 7 до
15 бульб у перший збір, а восени мали ще більший урожай – до 30 бульб із куща”.
“Якщо ви хочете мати великий урожай картоплі з одного корча, можна використати принцип вирощування багатоярусного корча, – каже Людмила Брендак.
– Проте при його використанні кожній рослині відводиться велику площу живлення, приблизно
1 кв. м. Усередині утвореного квадрата по колу формують валик із перепрілого гною. В центрі кола насипають купку пухкого ґрунту, в який садять бульбу великого розміру і обов’язково верхівкою донизу.
До пагонів, які з’являються кільцем навколо бульби, в міру їх витягування у довжину, сапою підгортають ґрунт . Його нагортають усередину кільця, внаслідок чого пагони відхиляються назовні, випростовуються і відходять від бульби на всі боки у вигляді променів. Коли пагони дають перші листки, проводять підсипання ґрунту, від чого в пазухах листків формуються додаткові пагони. Такі операції проводять кілька разів, завдяки чому утворюється багатоярусний кущ. Якщо забезпечити його водою і поживою (кілька підживлень), ретельно і часто розпушувати ґрунт , то можна отримати з куща 16 кілограм бульб.
Якщо ж ви маєте намір збирати великий урожай зі всієї ділянки, слід згадати, що картопля може формувати врожай не тільки навколо кореневої системи, а й на підземних пагонах по всій їх довжині від садівної бульби до поверхні ґрунту. Для різних сортів гранична глибина садіння значно коливається і може сягати 65 см. Проте такою здатністю відзначаються не всі сорти. Тому в кожному конкретному випадку потрібно дослідити районовані сорти”.
Насамперед ретельно готують ґрунт. Родючий шар на грядках розпушують по всій його глибині, одночасно вносячи добрива. Якщо родючий шар менше ніж 25 см, його досипають до потрібної відмітки. На ньому розкладають пророслі бульби вагою 190-200 г із 5-6 паростками. На 1 м висаджують
6 бульб. На грядках розставляють трубки заввишки 55-60 см, по одній на
1 кв. м. Після цього насипають шар ґрунту до повної потреби. В міру осідання його знову підсипають, доводячи глибину до граничної межі даного сорту. Полив здійснюють через трубки по
3-3,5 л на 1 кв. м., незалежно від кількості опадів. Бульби сформуються як у межах садівних бульб, так і по всій довжині підземних пагонів, на яких вони значно більші, ніж на кореневій системі. Врожайність може становити
11-14 центнерів зі 100 квадратних метрів.
|
|
