|
ADVERTISEMENT
Ukraine's Quest for Mature Nation Statehood: Ukraine's Regional Commitments - usukrainianrelations.org
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
Ukraine's Quest for Mature Nation Statehood: Ukraine's Regional Commitments - usukrainianrelations.org |
|||||||
|
| ||||||||
Ставка на Анатолія КінахаПрезидент нарешті запропонував кандидатуру прем"єра. У разі невдалого голосування парламенту щодо Кінаха в Україні може з"явитись в.о.прем"єраПРЕМ"ЄРІАДАКость БОНДАРЕНКО
Схоже, що президент Молдови Воронін не випадково приїжджав в Україну саме тоді, коли українські політики розглядали питання про майбутнього прем’єра. З кількох кандидатур на посаду прем’єр-міністра України залишилися лише дві – Анатолій Кінах та Сергій Тигипко. Обоє вони – вихідці з Молдови. Скидається на те, що, побавившись у прем’єрські котики-мишки, Леонід Кучма вирішив зупинити свою увагу на Анатолієві Кінаху – політику, якого час від часу встигають забувати в Україні, але який щоразу знову виринає з небуття, посідаючи доволі високі посади. Анатолій Кінах є досить цікавою людиною. Його вважають безбарвним, сірим політиком. Серед журналістів за ним закріпилося прізвисько “людина у футлярі”. Він не надто впевнено почувається на прес-конференціях та у спілкуванні з журналістами. Ще починаючи з 1999 року у довколаполітичних колах ім’я Кінаха називалося серед імен імовірних претендентів на пост прем’єр-міністра. Хоча скептики стверджували, що Кінах, як на прем’єр-міністра, є надто нехаризматичним... Чому ж вибір президента зупинився саме на кандидатурі Анатолія Кириловича? Нині олігархічні кола поділилися на дві команди – умовно на “старих” і на “нових” олігархів. До старих олігархів належать О. Волков, В. Медведчук, Г. Суркіс, частково – середовище НДП. Нові олігархи – це представники донецького клану (В. Янукович та Р. Ахметов), представники партії “Трудова Україна”, частково – Партії регіонів України. “Нових” від “старих” відрізняють три моменти: вони дійсно мають великі кошти, вони дійсно виробляють певний продукт і мають певну сировинну базу, а не живуть за рахунок лобізму і спекуляцій, а також те, що вони не хочуть ділитися з будь-ким. Навіть із Президентом. А тому Кучма для “молодих вовків” став гальмом у їх подальшому розвитку. У зв’язку з цим прогнозувалося, що політична криза в державі буде максимально використана “новими” олігархами для того, аби спочатку усунути В. Ющенка і встановити контроль над урядом та бюджетом, а вже потім розіграти російський варіант і передати владу в державі ставленику “нових” олігархів. Найкраще для такої ролі підходив би С. Тигипко. Президент, навпаки, хоче посилити свій вплив на політичні процеси в державі. Відомо, що авторитет президента після касетного скандалу впав до критичної межі, тому нині президентові необхідний контрольований прем’єр-міністр – щось на зразок Пустовойтенка. Можна і ще сірішого. Кінах для такої ролі більш ніж надається. Проте постає питання: чи підтримає Кінаха парламент? У принципі, комуністи, мислячи категоріями “з двох зол вибирають менше”, могли би підтримати Анатолія Кириловича. Але це, знову ж таки, залежатиме від того, чи вдасться Кінахові домовитися з Азаровим, а президентові – натиснути на Симоненка. Адже комуністи – це переважно донецька партія, з донецьким корінням, її пов’язує чимало спільних моментів з донецьким кланом – тим, що репрезентований іменами Зв’ягільського, Рибака, Ландика... І Азарова... Враховуючи той момент, що упродовж останніх кількох років А. Кінах активно критикував податкову політику нашої держави, зробити це буде непросто. А якщо Кінах не пройде через чистилище Верховної Ради – це теж гратиме на руку Президентові. Кінах може з успіхом стати виконуючим обов’язки прем’єр-міністра. Доки урядом керуватиме в. о., президент може бути спокійним: його оточення не зможе його відправити на заслужений відпочинок. Народився Анатолій Кінах 4 серпня 1954 року в селі Братушани Єдинецького району, на території Молдови. Закінчив Ленінградське кораблебудівне училище, Ленінградський суднобудівний інститут. У травні 1981 року Анатолій Кирилович оселився у Миколаєві й почав працювати на заводі “Океан” – спочатку майстром, потім – заступником начальника, начальником виробничо-диспетчерського відділу заводу. Саме перебуваючи на цій посаді, на початку 1990 року Анатолій Кінах вирішив позмагатися за депутатський мандат й у другому турі виборів отримав перемогу у Корабельному виборчому окрузі № 284 Миколаївської області. Прийшовши у Верховну Раду України, став членом “Народної Ради”, що було доволі рідкісним явищем як для людини з півдня України. У Верховній Раді працював у Комісії з питань економічної реформи та управління народним господарством. У березні 1992 року Леонід Кравчук призначає Анатолія Кінаха представником президента в Миколаївській області. У 1994 році під час виборів голови обласної ради Анатолій Кінах знову перемагає, здобуваючи підтримку більшості мешканців Миколаєва. Проте через рік після початку головування у Миколаївській обласній раді Анатолія Кінаха запрошують на роботу до Києва. 3 липня 1995 року виходить Указ президента про призначення Кінаха віце-прем’єр-міністром із питань промислової політики в уряді Євгена Марчука та Павла Лазаренка. У вересні 1996 року Анатолій Кінах посідає посаду президента Української спілки промисловців і підприємців. Фактично Кінах перетворився на лобіста інтересів вітчизняного промислового директорату. |
|
|
