Знайшовся прижиттєвий портрет Шекспіра
СЕНСАЦІЯ
Степан ШОХАНОВ
Канадський інженер на пенсії, онук емігрантів з Англії, чиє ім’я не повідомляють, запевняє, що в нього вдома зберігається портрет Шекспіра, виконаний 1603 року з натури його прямим предком, актором та живописцем Джоном Сендерсом.
Це повідомлення канадської газети The Globe and Mail викликало величезний інтерес в усьому світі: якщо експертизи підтвердять істинність портрета, то він виявиться єдиним прижиттєвим зображенням великого драматурга.
Вважається, що з великої кількості портретів Шекспіра тільки два донесли до нас реальний вигляд знаменитого англійця: гравюра в першому повному зібранні творів Шекспіра – так званому Folio 1623 року, яке вийшло вже після його смерті, і погруддя на могилі драматурга в його рідному місті Стратфорді-на-Ейвоні, можливо, виконане із використанням посмертної маски.
Історики не поспішають картину, на якій зображено темноволосу людину з маленькою борідкою і пронизливим поглядом, у простому одязі, оголосити справжнім прижиттєвим зображенням Шекспіра.
Хоча, як засвідчила експертиза, полотно і підпис на звороті справді належать до періоду зламу XVI і XVII століть, особу зображеної на ньому людини і самого художника необхідно ще ретельно перевірити.
В онлайновому генеалогічному списку вдалося виявити якогось Джона Сендерса, хрещеного у Ворчестері 1575 року, пише The Globe and Mail. Але Девід Кетман, автор “Біографічного списку єлизаветинського театру”, заявляє, що жодного актора з таким іменем у театральних компаніях того часу не зазначено, є лише музикант Вільям Сендерс і лялькар Джон Сендз. Відсутність справжніх портретів Шекспіра, а також рукописів його творів неодноразово давало привід стверджувати, що жодного Шекспіра взагалі не було. За однією із версій, це був лише колективний псевдонім декількох літераторів-аматорів з аристократії, що не бажали “осоромлювати” свої титули авторством п’єс.
А припускаючи, що Шекспір таки існував, дослідники й аматори висували версії, що він був гомосексуалістом, бісексуалом, наркоманом та католицьким шпигуном. “Слова, слова, слова”, – сказав би на це принц датський.
| 
