Чому люди нарікають на повільний процесор?
РЕЙТИНГИ
Юрко БАНЗАЙ
От любимо ми з вами, найдорожчі мої читачі, балакати про нове комп’ютерне “залізо”. І про відеокартки, і про чіпсети... Та й процесори не забуваємо. Біда тільки в тому, що балачками все й закінчується... Не любимо ми себе. Може, це й не зовсім правда, але проведене дослідження ринку цього “заліза” свідчить саме про це. Не любимо, та й годі...
Процесори, чіпсети та інша братія
От, наприклад, погляньмо, якими процесорами ми користуємося. Не скажу, що Celeron – поганий процесор. Але про те, що він кращий, ніж Pentium III, я вперше дізнався зі статистики (див. дві горішні діаграми). Не сперечаюся, Celeron дешевший. Та й “мамки” під нього – теж. Та ще й з музикою чи відео “на борту”. Але ваш покірний слуга “повівся” раз на трик про дешевизну цього процесора. А тепер треба і “мамку”, і процесор міняти. Деякі ну дуже потрібні програми завантажують його, бідолаху, на 96%, внаслідок чого, по-перше, система підгальмовує (на ті 4%, що залишилися), а по-друге, він надто гріється. І що з того, що оперативки багацько :-(?
До речі, хороша новина! Передбачається суттєве подешевшання процесорів Pentium 4! Правда, й тут є певні нюанси. Процесор постачається відразу з 128 МВ RD RAM, і “мамка” під нього специфічна. А під “мамку” – і корпус, відповідно, специфічний (читай – дорогий, 100 у. йо.). Але зате процесор – із запасом. Принаймні рік-півтора не будеш задумуватися про його заміну.
Відео
А ґеймери у Львові й узагалі чогось об’їлися! Мало того, що відеокарти використовують якісь дивні, то ще й полюбляють купити такий архаїзм, як S3 із гордим приписом 3D! Та там отим 3D і не смерділо! Ця карта годиться хіба в “Тетріс” з-під DOS’у бавитися ;о). Ні, я нічого не кажу в бік шанувальників Duke Nukem 3D чи Doom, але погодьтеся, що в “Кваку”, навіть другу, на такому “залізі” воювати зовсім не весело! Шановні пані та панове шефи/шефові! Та подумайте про добробут ваших працівників! Нехай же хоч після роботи побавляться собі нормально!
Болюче місце
І ще одна болячка. Весь світ давно плюнув на 14-15-дюймові монітори, тільки ми в них по вуха закохані. А очі?! Просто страшно подумати. І не такі вже ті сімнадцятки дорогі, щоби на них економити! Та й виглядають вони солідніше. Заходиш на фірму, а там на ВЕСЬ 17-дюймовий екран синенькі таблиці Norton Commander’а! Круто!
І взагалі, люди ми якісь відсталі. От, наприклад, на Заході зараз модно використовувати TFT-монітори. Такі плескаті, на рідких кристалах. А в нас хіба по телевізору такий побачиш. Виставлять так, щоби всім видно було. Мовляв, отакі ми круті. Але ж не є то якась “крутизна” страшенна. Просто зручна, модна і, звичайно ж, дорога річ. Її використовувати треба, а не по телевізору демонструвати.
Мрія “цього самого”...
Ви, напевне, думаєте собі: “Звар’ював хлоп геть чисто!”. Зараз я вам продемонструю, як треба машину скласти, щоби з нею виглядати добре. Тим більше, що такі речі не щодня робляться. А раз у рік викласти суму для більш-менш прибуткового підприємства – не такі уже й страшні видатки. Отже, складаємо машину під кодовою назвою “Мрія ідіота”. Щоби не виглядати повним “цим самим”, у матеріалі подаються РЕАЛЬНІ ціни, а не ціни, взяті зі стелі. Отож, до справи!
Почнемо з того, з чого і треба починати. Процесор. З усіх альтернатив, що є на ринку, маємо серйозні дві – AMD чи Intel. І ті, й інші – достойні суперники. Але... Не так давно з’явився P4 з частотою 1,4 GHz. От на ньому й зупинимося. Як уже було сказано, він постачається відразу з 128 МВ швидкої RDRAM. І коштує цей “комплект” аж 323 американські “тугрики”. Відповідно, й “мамку” під нього треба. Вибір тут неширокий. Чому? Та тому, що процесор новий. Так що Intel D850GB – якраз те що треба. А “важить” “мамця” 187 “зелених президентів”.
Базу ми вже маємо. І, прошу завважити, базу дуже непогану. Далі “запчастини” можна коригувати відповідно до інтересів. Я люблю бавитися. От і підбираю відповідні компоненти. Відеокарта – ATI RADEON, 32 МВ. Якраз те, що треба. Чіпсет благородний, драйвери вчасно оновлюються і так далі. Обійдеться воно нам у 110 тих же, американських.
Звук! Тут є варіанти. Якщо полюбляєш кіно з DVD на “компі” дивитися, треба звукову карту на 5+1 каналів. Є недорогі вирішення таких варіантів. Така штука Forte Media називається. Не дуже крута марка, але ціна дуже хороша. 50 “баксюків”. Тільки вважай, бо якщо яка-небудь потвора тобі у вухо рикне, можна обвал серця отримати. А якщо ти не збираєшся DVD-ROM пхати у машину мрії і вважвєш себе гурманом від музики, досить буде Creative Live! За 53 “баксюки”. Не соромно буде перед “пасанами” повимахуватися.
Хард, він же вінчестер, він же жорсткий диск – Fujitsu. Сорокагектарний. За 121 дол. Чому саме Fujitsu? Та тому, що вони швидкі, кешу багацько, ну, і не боїшся, що це щастячко тобі за рік посиплеться. Якщо кому 40 GB замало, – прошу дуже! Бери, скільки влізе!
Ци-Де-Ром. Так називав те, про що ви подумали, один із моїх викладачів. Беремо ASUS, х50. Нам більше не треба. Він так і коштує – 50 доларів. Робочий коник. І не гарчить, як бапутацванська дика жирафа в період злучки, коли розганяється до максимальної швидкості. Мало не забув про основний елемент нашого найкращого в світі “компутера”! Дисковод. Лагідно – “флопік”. 12 “тугриків”.
Тепер, коли це все куплено і лежить у нас на канапі, підлозі, столі та стільцях, час його культурно скласти туди, де воно має бути. Корпус. Я вже згадував, що корпус тут досить специфічний і дорогий. Сто баксів. Але... Він має потужний блок живлення, не хитається на вітрі і... не має альтернатив. Хочеш чи не хочеш, а мусиш купити...
Залишилося ще дві речі. Телевізор і соковитискач. Тьху ти... Монітор і периферія (“клава” і “щурик” із килимком). Монітор беремо – сімнадцятку. Якщо ти не збираєшся професійно працювати з графікою (або просто не маєш зайвих 200 доларів), бери Samsung 755 DE. Нормальна ціна (255 дол.) і якість. Якраз те, що треба.
Щодо “щуриків” та клавіатури – це вже приватний смак кожного. Хтось любить традиційні “двоґудзикові” мишки, хтось любить бездротові клавіатури... Альтернатив – ціла купа. А що здалося би купити колоночки активні...
Якщо не помиляюся, все це “хором” нам обійшлося у 1231 долар. Похибка – плюс-мінус 20 баксів: я в школі з арифметики все життя трійки мав :о). Та все ж це непогано. Згадайте, скільки свого часу коштувала машина на базі якогось Pentium-100, – і вам стане легше. Я б на вашому місці з такою машиною тиждень із хати не виходив – і все би тішився, тішився, тішився...
Якщо хто не поділяє поглядів автора цього матеріалу, пишіть, дзвоніть...
|
|
