Терпкий смак ранніх талантів
МУЗИКА
Ладислав СТАККАТО
Можливість почути власні твори у повноцінному сценічному виконанні, котру дає цими днями Третій студентський фестиваль “Музика тисячоліття”, змушує молодих композиторів працювати активніше і натхненніше.
З часу масштабного звіту спудеїв Львівської музичної академії на фестивалі “Контрасти” минуло лише півроку. Але для багатьох авторів цього відтинку часу виявилося достатньо і для того, щоб оновити, вдосконалити власний творчий почерк, і для того, щоб завоювати вже ширше, всеукраїнське визнання. Так,
Б. Балема (клас проф. В. Камінського), чия епатажна Соната для дримби (!) і фортепіано провокувала свого часу найполярніші точки зору, отримав за неї третю премію Всеукраїнського конкурсу молодих композиторів Gradus ad Parnassum. Цього разу він представив твір зовсім іншого характеру: графічно чіткий і лаконічний Квартет дійсно засвідчив сходження автора на наступну сходинку до музичного Парнасу. Першокурсниця
Я. Іщук (клас проф. О. Козаренка) вже має у своїй колекції два конкурсні дипломи, в тому числі й із Білорусі. Її фортепіанні прелюдії – самоствердне відображення власного “я” (до речі, авторка сама ж їх і виконує), перші, нехай і обережні, але добрі кроки на шляху до досконалості. Таке ж враження залишає і композиція її колеги О. Мануляка (клас проф. В. Камінського) – в “Таємниці” для двох віолончелей і фортепіано автор насамперед намагається розкрити таємницю самого себе, але доволі модерними і професійними музичними засобами. Натомість студентка історико-теоретичного факультету Б. Максименко займається композицією лише у вільний час, спеціально не шукаючи собі для цього наставника. Її тріо “Мелодії старовинного замку” зраджує, власне, певну “теоретичність” мислення, добру обізнаність і захоплення давньою музикою, але дещо вторинне намагання наслідувати її. Епоха менестрелів і гітарних серенадних дивосплетінь значно жвавіше відтворюється в уяві слухачів під звуки музики А. Андрушка. Цей доволі відомий уже у Львові гітарист навчається у проф. М. Скорика і свою творчість здебільшого присвячує улюбленому інструменту. Його композиції виконують не лише у Львові, а й у Австрії, де їх узяв до репертуару славетний Л. Вітошинський, в Іспанії й Аргентині. А виконана цього разу П. Брюхіним “Партита” стала справжньою “тихою кульмінацією” вечора: гітара – інструмент дуже камерний, тож у залі запала і справді тиша безшелесна, й у даному разі вона була найкращим визнанням для автора. Щоправда, незабаром вона змінилася дещо сонливою мовчанкою: гарна ідея Сонати третьокурсниці О. Панасюк (також студентки М. Скорика) у звуковому та формальному втіленні не зуміла, на жаль, втримати уваги слухача.
Проте честь “прекрасної половини” композиторської братії гідно підтримала Л. Сидоренко (клас доц. Ю. Ланюка): перший рік свого навчання дипломантка Gradus ad Parnassum прикрасила несподівано масштабними “Інкрустаціями” для камерного ансамблю. Зовсім не “дитячий” розмах і аж ніяк не “дамське” звучання стали несподіванкою, мабуть, навіть для найближчих колег авторки, яка ще півроку тому лише несміливо заявляла про своє існування фортепіанними мініатюрами.
Направду стиглими овочами з дерева модерної музики поціновувачі зможуть насолодитися 16 травня на заключному концерті фестивалю “Музика тисячоліття” – виступі ансамблю сучасної музики Pro et contra.
|
|
