Акула тримає зв"язок через супутник
ЩЕЛЕПИ
Орест МАЗУРОК
Австралійські науковці відстежують усі мандрівки великої білої акули з допомогою супутникового зв’язку. Так вони планують отримати максимум інформації про звички цього хижака – одного з найбільших на Землі (доросла акула може важити понад тонну).
Молодий самець акули довжиною 2,3 метра та вагою півтора центнери з передавачем на спині став учасником експерименту під кодовою назвою “Ніл”, попри своє бажання: його брутально спіймали неподалік від містечка Порт-Альберт, що в австралійському штаті Вікторія. А закріпивши на спині 20-сантиметровий передавач, випустили в рідну стихію. Уся операція тривала всього шість хвилин. Передавач влаштовано таким чином, що він передає інформацію про місце перебування акули, яку, до речі, “охрестили” Нілом, кожні два-три дні. При цьому науковці можуть визначити, де перебуває зараз Ніл, із точністю до 150 метрів. Ця інформація моментально з’являється і в Інтернеті – на персональній сторіночці Ніла, який виявився першою акулою, що має власний веб-сайт.
Уже вдруге науковці намагаються відстежити шляхи міграції білої акули з допомогою супутникових технологій. Першого разу вони використовували з цією метою молоду самку на прізвисько Гезер. Минулий експеримент тривав трохи більше як місяць, але його було припинено через те, що передавач вийшов із ладу.
“Закріпити на спині в акули супутниковий передавач – справа нелегка. Та і сам передавач коштує не дешево. Та спостереження, яке ми ведемо, дозволить нам отримати детальну картину пересування і поведінки білих акул у водах Австралії”, – вважає доктор Джон Стівенс із Австралійської асоціації наукових і промислових досліджень.
Передавач на спині у Ніла вмикається автоматично, коли акула перебуває близько до поверхні океану. Коли ж Ніл пірнає, спеціальний датчик вимикає пристрій. Завдяки цьому економиться енергія батареї, якої, за розрахунками експериментаторів, повинно вистачити на рік. Поки що науковці дослідили шлях риби завдовжки 800 кілометрів. У перші сім тижнів Ніл не відпливав од узбережжя штату Вікторія більше, ніж на
15 кілометрів. А пізніше почав активно пересуватися, допоки наприкінці квітня не опинився в північних водах Тасманії.
“Зараз у нас найцікавіша стадія, – говорить один із організаторів експерименту Баррі Брюс. – Ніл перейшов од “патрулювання” коралових рифів біля узбережжя до більш далеких мандрівок. Ми з нетерпінням чекаємо його наступного кроку”.
Науковці хочуть дізнатися, чи змішуються між собою групи великих білих акул, які населяють різні зони австралійських вод. Їм також цікаво довідатися, куди мігрують хижаки в різні пори року і чи змінюються їхні маршрути. Окрім наукової, ці дослідження матимуть і практичну мету: вони підвищать безпеку австралійських пляжів, адже буде достеменно відомо, чекати сьогодні акулу чи ні.
|
|
