Травневі свята
Цього травня Україна празникує, як ніколи. По чотири дні тягнуться вихідні цикли, пов’язані то з першим, то з дев’ятим травня. Нібито святкуємо зі всією Європою. Бо першого травня вихідний є і в Польщі, і в Німеччині, і у Франції, і в Італії, і в Бельгії, і в Австрії... Хоча там це пов’язано почасти з особою святого Йосифа Обручника, чоловіка Пресвятої Богородиці, покровителя Австрії, Канади, Мексики, соціальної справедливості, доброї смерті, робітників і теслярів. Тож і західна католицька церква зробила першотравень своїм святом. Тепер рідко хто у Європі виходить цього дня з червоними прапорами на маніфестації. Переважно святкують цілими родинами у парках, за гальбою пива чи на концертах. А українці – то переважно на своїх городах, якщо цей день не випаде на неділю.
А минулої неділі таки вся Україна мусила працювати. Навіть і у Львові, на День покровителя міста – святого Юрія. Працювали і в Ратуші, замість того, щоб зробити 6 травня офіційним “Святом міста Львова”. Колись за часів В’ячеслава Чорновола львівська влада не дуже поспішала святкувати офіційні московські і київські празники, а встановлювала свої святкові чи робочі дні. Тим більше, що цього року була нагода запросити Віктора Ющенка, вручити йому регалії Почесного громадянина міста. Адже нещодавно міська рада надала йому це звання.
Для Віктора Ющенка це було би слушною нагодою проголосити якусь заяву і розпочати майбутню виборчу кампанію. Щоправда, виникає питання – з ким? Бо ж Ющенка воліла б затягнути під свої прапори будь-яка партія. Навіть ті, що голосували у Верховній Раді за його відставку.
Сподіваюсь, що в пана Віктора вистачить глузду не ангажуватись безпосередньо із жодною існуючою політичною силою, а залишатися символічною позапартійною фігурою – першим номером у якомусь об’єднаному блоці, набагато ширшому, ніж “Українська правиця” чи НРУ-ПРП-КУН, разом узяті.
Зате День перемоги у
ІІ світовій війні відзначали на день пізніше, ніж на Заході, хоча, здається, лише у Франції, Чехії та Словаччині 8 травня є вихідними днями.
Цього року свято перемоги для своєї пропаганди використали в Україні Партія регіонів та СДПУ (о), роздаючи декому з ветеранів по “сто фронтових” та продовольчі набори. Бо це електорат стабільний і тому кожен хоче відтягнути трохи ветеранів та пенсіонерів на свій бік.
Поміж 1 та 9 було 5 травня – Міжнародний день свободи преси. Тут Україна має чим похвалитися. Наш дорогий пан-товариш Кучма твердо увійшов у перші десятки-тридцятки найбільших ворогів преси за різними номінаціями. Якщо далі так піде – то, може, і на перші місця у цих рейтингах потрапить.
Завтра День матері. Потрохи це свято починає входити у наше життя, принаймні в Галичині, але чи зможе воно замінити 8 березня? Сумніваюсь, чи нинішні покоління відмовляться від Свята жінок. Та кожна жінка хоче, щоб їй принаймні раз у рік подарували квітку та й трохи уваги. Добре було б робити жінкам свято щодня, але хто б тоді глядів за дітьми і варив їсти?
21 травня маємо Івана Богослова, патрона письменників, редакторів, видавців, торговців книгами, працівників паперової промисловості. До того, ще й захисника від отруєння. А
24-го травня – Кирила і Мефодія. Вони вважаються покровителями слов’янських мов та писемності, а також патронами всієї Європи. Хоча це є й інший День Європи – 5 травня.
Ще в травні маємо і Свято Героїв, і Вознесіння, яке в деяких країнах перетворилось у чоловіче свято. За кількістю свят травень навіть перескочив січень. Тому економічні показники травня, напевне, будуть набагато слабшими, ніж у квітні, з його Великоднем, Благовіщенням, Днем жертв ядерних катастроф...
Але кажуть, що така кількість свят у час весняних польових робіт не має зашкодити цьогорічним врожаям. Може, Україна поверне собі колишню славу годувальниці Європи. Та і власних громадян нагодує досхочу. Хоча кажуть, що для цього треба більше працювати і менше...
Ігор МЕЛЬНИК
|
|
