BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ - головна сторінка, архів, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 11 ТРАВНЯ 2001 року |

Ферма на асфальті

Львівський інженер знайшов заробіток у селі

РУСТИКАЛІЗАЦІЯ

МАЙКЛ

Пан Петро дає собі раду за теперішніх часів. Знову змінивши місто Львів на село, він є скоріше винятком із правил серед потоку львів’ян, які стали жертвою обвалу львівської економіки.

– Пане Петре, давайте відразу питання в лоб. Чому назад у село, невже це єдиний вихід для висококваліфіквованого інженера чи робітника? Я знаю, ви встигли попрацювати і простим робітником. Одним із тих, якими ви колись керували.

– Так воно і є. Просто і страшно. Це був єдиний вихід. Нікому зараз не потрібні мої знання. Ні заводам, ні ще якимось підприємствам. Щодо того, що я працював робітником (а я був і токарем, і слюсарем, і сантехнікою займався), то це може і потрібно, але ж ніхто не збирається мені за це платити. Довкола обман. Тобі кидають якихось двадцять гривень за тиждень важкої і, треба сказати, висококваліфікованої праці і при цьому багатообіцяюче заявляють, що це частина і через якийсь час ви отримаєте “ще”. Це міфічне “ще” ти так ніколи і не одержуєш. Ходиш, як ідіот, і просиш у них свої, кровно зароблені, гроші. Це ходіння мене вбиває. Я ще можу змиритися з тим, що важко, що людям доводиться працювати в такому ритмі, але чому б не сказати: “Я маю роботу і я плачу за неї стільки і стільки. Більше не можу. Все. Гроші будуть тоді-то і тоді-то”. І жодних проблем. Я тоді або беруся за цю справу, або ні. Все чесно . Я не вимагаю, щоб мені хтось щось дарував. Я готовий працювати. Але тут, у Львові, немає так званого цивілізованого бізнесу. Тут є просто аферизм. Тебе або, грубо кажучи, просто “кидають”, або, якщо дуже пощастить, платять лише третину. А дві третини, як я вже казав, ти ходиш і клянчиш.

– Тому ви вирішили переїхати назад у село, на прабатьківищну? Сам собі господар. Ніякої експлуатації, ніякої неповаги до вашої праці. Усе, що заробив, усе, що виростив, – моє, так?

– Частково, так. Але я хотів би, щоб мене правильно зрозуміли. Я ніколи не мав сентиментів до землі. Грубо кажучи, я виріс на асфальті. Тобто мене завжди тягнуло в місто, до машин. Я механік. Інженер-механік. Ти знаєш, яке в мене хоббі. Я ремонтую годинники. Просто так. Я люблю, як воно крутиться. Всі селяни в селі принесли мені свої годинники. Я їм так просто відремонтував. Хтось там принесе якесь яйце, хтось курку... Більшість нічого. Я отримую від цього буквально фізичне задоволення. Щодо землі, то це бізнес. І не більше. Я викупив хатину свого власного діда у своїх родичів, звичайно, за символічну ціну, щоб мати де жити і займатися сільськогосподарським бізнесом - усім, на чому можна “наварити” гроші. Від вуликів з бджолами – до ранніх овочів і, головне, м’яса. Правда, це парафія моєї дружини. Вона доглядає за індиками, качками та іншою живністю. Більшу частину цього м’яса ми продаємо. Плюс, і тут найкращі економічні показники, ми вирощуємо печериці, ті самі, яких зараз повно на львівських базарах. Якби мені (а точніше кажучи, моїй сім’ї, тобто мені і дружині, колишній вчительці, бо діти вже виросли) вдалося заробити деякі гроші на цьому, щоб не бідувати, ми би назад не верталися, на природу, до землі. Це чисто прагматичний хід.

– Ви, пане Петре, не думаєте, що це своєрідний вихід? Оскільки наше місто не може запропонувати людям працю, то чи не краще їм (а більшість з них у свій час покинули села) повернутися назад, у села, – тут принаймні не помреш від голоду, та і землю зараз усім дають?

– Ну, я не можу за всіх розписуватися. Але в цьому є раціональне зерно. Я працював на величезному заводі, та навіть у моєму цеху більшість людей доїжджали з сіл. Потім вони жили в гуртожитках. Деякі з них прижилися, одружилися, пустили корені. Багато так і залишилося неприкаяними. Деякі спилися. Але навіть ті, які успішно прижилися, навіть вони кожної неділі, я вже не кажу про якісь свята, їздили “додому” на село. Одиниці з них стали по-справжньому городянами. Але знову повторюю: я повернувся в село моїх предків, хоча сам від трьох років жив у місті, через те, що на селі я зміг вижити. Я знав, як зможу прогодувати свою сім’ю. Якщо ці люди приїдуть сюди і поміняють міську бідність на сільські злигодні, то кому це потрібно. Країна і так уже входить у число найбідніших держав планети, і кількість зайнятих у сільському господарстві у нас і так у кілька розів більша, ніж у розвинутих країнах. Тут немає нічого надзвичайного, ніякої романтики на зразок свіжого повітря і теплого молока. Просто прагматичний підхід – вижити і взагалі жити в наш час. Я, наприклад, незабаром збираюся купити сателітарну антену, щоб не здичавіти зовсім. А то телевізор тут тільки УТ-1 пристойно ловить. Діти приїдуть, вони до речі на Сході України, в Києві, працюють, то буде де відпочити.

– Так що, пане Петре, ви вважаєте себе щасливим чоловіком, який знайшов себе?

– Не буду оригінальним. Щастя – це філософське поняття. Щодо того, чи я знайшов своє місце в житті, то, на жаль, напевно, ні. Я інженер-механік, я люблю машини. Якщо б зараз була можливість повернутися на завод, до цікавої роботи, повторюю, цікавої для інженера, а не відра виготовляти – скільки зараз нової техніки по дорогах бігає – я б вернувся до міста. Мені сняться механізми. Я люблю техніку. Це в мені завжди сиділо. А так – вулики, салат, свіжі помідори і печериці... Та на кусок хліба я ні в кого не прошу.

POSTUP - ПОСТУП
№71 (729),
11 ТРАВНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Нова надія у справі відшкодувань
·Підприємці - проти сваволі податківців
·Розпочався суд у справі Білозора
·Заарештовано торговців рабами з України

ПОГЛЯД
·Комуністи готувалися до бійки
·Їздити по Львову - приємностей мало
·Той, хто мене береже

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Розпочався суд у справі Білозора
·Бідним дадуть адвокатів
·Скупка краденої пам"яті - брудний бізнес
·У дитячої залізниці - ювілей
·Унів прийме молодих прочан
·Найкраща риба - ковбаса
·Генконсул потрапив в аварію
·Підприємці - проти сваволі податківців
·Запитай у чиновника

ПОСТУП З КРАЮ
·Черномирдін став послом Росії в Україні
·Горбулін відмовляється бути прем"єром
·Чорнобильські діти зазнали мутацій
·Приватизація: курс на Росію
·В Іспанії заарештовані торговці рабами

ПОСТУП У СВІТ
·Права людини - не для США
·Соціальні права для повій
·Палало космічне майбутнє Росії
·Транспортний хаос у Німеччині
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·ЕКОНОВИНИ
·Брухтовиків перереєстрували
·10 років ЄБРР: місію виконано

ТЕМА ПОСТУПУ
·Лебедина пісня Стрийського парку
·Щоб виростити дерево, потрібно дуже багато часу
·Цитадель, або Смітник у центрі міста
·КОМЕНТАРІ

НАС 800 ТИСЯЧ
·Йти за Божим покликом
·Ферма на асфальті

АРТ-ПОСТУП У СВІТ
·Невідомий Моне
·Марсель Марсо захищає людей похилого віку
·У Римі впала частина палацу Нерона
·Картина Сезанна продана на аукціоні "Філіпс" за 38,5 мільйона доларів
·Бюхнерівська премія для Фрідеріке Майрокер
·Паваротті шанує опера, але не податкова міліція

АВТО-ПОСТУП
·НОВИНКИ
·Три "мерси" не для попелюшок
·Авто без сигналізації - майже не ваше

СПОРТ-ПОСТУП
·Стартував Кубок України зі спідвею
·Квартира для Клочкової
·"Баварія" помстилась усім і вийшла у фінал
·У Гані під час футбольного матчу загинули 120 уболівальників,
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Безкомпромісний Marillion
·У Мадриді добу читали "Дон Кіхота"