|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Лебедина пісня Стрийського паркуПОВІТРЯВіктор СОРОКА
Я віддав би своє ребро
Стрийський парк – то пам’ять багатьох львів’ян, це дитинство, коли мама водила годувати лебедів, це школа, коли на уроках ботаніки екзотичні рослини можна було вивчати не лише за підручником. Стрийський парк – це свіже повітря в центрі міста, це унікальна паркова підкова, що огинає центральну частину Львова. Досвідчений садівник Арнольд Рерінг спроектував парк у 1879 році, й тоді ж почалося його впорядкування. Для цього був ліквідований старий Стрийський цвинтар. Парк було розширено й прикрашено з нагоди крайової виставки 1894 року, яка розміщувалася в горішній частині парку. Там було влаштовано фонтани, освітлені квітники, поставлено ряд павільйонів. У нижній частині парку тоді ж створено штучні руїни, “до яких ужито матеріал зі старого мосту над Сорокою й надгробків з цвинтаря... “ (І. Крип’якевич), і влаштовано штучний ставок, на якому дотепер живуть лебеді. У парку зібрано понад 200 видів і форм дерев та кущів. Серед них є вихідці з Північної Америки, Далекого Сходу, Середньої Азії. Тут ростуть екзотичні породи дерев – червоний дуб, тюльпанове дерево, магнолія, сосна веймукова, червонолистий бук, японський бузок, махровий гліт, маньчжурська аралія, а також надзвичайно рідкісна на земній кулі рослина – гінкго дволопатний, сучасник динозаврів. От так, у кількох словах, можна сказати про дерева з червоним листям, магнолію, яка викидає південно-розкішні квіти тоді, коли інші дерева стоять ще голими, шевченківську вербу, що виросла з гілочки, привезеної з Казахстану. Зрештою, про все це відомо досить добре. Але, напевно, мало хто останнім часом ходить прогулятися в парк. Ввечері – після роботи, коли весна вже вступила у свої права і хіба що важкі алергіки не хочуть дихати її п’янкими запахами, – паркові алеї могли би виглядати дуже привабливими. Але... Неосвітлений парк став Меккою для всілякого непотребу, а не спраглих свіжого повітря львів’ян. І йдеться не лише про вампірів чи маніяків, а й про добропорядних співгромадян, які підганяють у парк ночами машини і розбирають замкові руїни для невідомих, але суто приватних потреб. У невідомому напрямку щезнули таблички. Вікна оранжереї в деяких місцях сором’язливо прикриті фанерками чи картоном, бо скло хтось повибивав. Звичайно, у штаті є посада сторожа, але його скромна постать навряд чи може захистити величезну територію від господарського запалу мешканців міста. А тим більше – від криміналу. Парк потребує світла і регулярного патрулювання, бо ж наразі мало хто усвідомлює, що руйнувати власне місто – все одно, що по камінчику розбирати власне майбутнє. Доріжки парку розмиті, бо давно і безнадійно потребують ремонту лотки вздовж доріжок для збору дощової води. І якщо для ремонту лотка потрібно мінімум коштів та одну людину, то для ремонту розмитої доріжки – значно більше. Постійно засмічується джерело, адже його труби також давно не ремонтовані. Порушено систему водопостачання – а тому тепер немає циркуляції води в озері, яке перетворилося на справжнісіньке болото. І тепер білі лебеді мають жити в рідкій багнюці, не кажучи вже про те, що вони потерпають від голоду і перебувають у стані потенційних жертв. Діти і собаки перетворили птахів на безкоштовні іграшки, тож самка лебедя, яка зараз висиджує пташенят, стає їх легкою здобиччю. Заховатися вона не має змоги, бо хатинка потребує ремонту. Толоки в парку проводилися, проводитимуться вони і надалі (найближча планується на 19 травня). Проте величезне паркове господарство потребує постійного нагляду. Для цього благодійний фонд “Збереження історико-архітектурної спадщини м. Львова” розробив проект збереження та відновлення парків Львова, зокрема Стрийського. Новизна ідеї полягає в тому, щоби широко залучати до участі у відновленні парку самих львів’ян, широко їх інформувати. Бо знайти одноразові кошти і привести до ладу парк можна – і це, безперечно, необхідно. Але найбільший сенс проекту полягає в тому, щоб у парку був постійний господар, який міг би приділяти належну увагу щоденному догляду – і, що також дуже важливо, львів’яни мають таки усвідомити, що парк належить їм. І якщо наразі плата за вхід не береться, то це не значить, що можна безкарно нищити унікальну пам’ятку ландшафтної архітектури. Також фонд планує розробити і впровадити нормативні документи, які б мали змогу впливати на процеси життя парків, захищати їх не так від часу, як від вандалізму. Існує цікавий досвід “зелених”: в одній африканській країні було вирішено продати землю, зайняту джунглями, щоби виправити економічну ситуацію в країні. “Зелені” добилися відтермінування продажу і через Інтернет продавали джунглі по 1 квадратному метру без права вирубки. Кожному, хто платив свої 50 доларів, видавали відповідний сертифікат про власність. Уявляєте себе власником гілки таємничого дерева гінкго у Стрийському парку? А чом би й ні? |
|
|
