BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ - головна сторінка, архів, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 10-16 ТРАВНЯ 2001 року |

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

Чистки

Дуже ся тішу, жи наш пан Губернатор почав розчищати авгієві конюшні пана Стефця. Для початку відібрав у нього і кріселко, і мерседеса. Я би ше той палацик на Крип’якевича відібрав для обласної адміністрації, аби мав де пан Губернатор приймати достойних гостей.

Декого навіть будуть звільняли, але не просто так, а шукають для них інше тепленьке місце. Так по правді, то за тими персонами кримінал плаче, а маємо знову, як у байці: “і щуку кинули у річку”.

Боже, як делікатно у нас поводяться з людьми, котрі геть завалили все, що тільки можна було завалити. А тепер ще й пропонують нову роботу, аби й на новому місці влаштувати повний завал! Всі вони пересядуть з одного теплого кріселка в друге і будуть далі бульки з носа пускати на доказ своєї мозольної праці на благо народу.

Про українське обличчя Львова заговорив Микола Горинь. І якраз дуже вчасно, бо, на жаль, надто мало людей висловилося досі про маразматичну пам’ятникоманію, яка охопила львів’ян. “Обов’язково! До енної річниці! Відкрити музей! Побудувати пам’ятник! – пише М. Горинь. – Д. Галицькому! С. Бандері! В. Кубійовичу! В. Чорноволу!.. І т. д. До безконечного. А яка черга на меморіяльні таблиці... Лучники, автомобілісти, професори, гімназисти... І нікого не цікавить відсутність гідних проєктів, ідей, експонатів”.

Учорашні комуняки, а теперішні палкі патрійоти кинулися наввипередки оздоблювати Львів кам’яними бовдурами і ружними пришелепуватими таблицями.

Якщо так поміркувати, то набереться добра сотня історичних осіб, яким би вартувало встановити пам’ятника. Але це ж безглуздо! Не можна ж заліпити усе місто тими пам’ятниками.

Не дарма один викладач Львівської Політехніки радив оголосити бодай п’ятдесятилітній мораторій на будівництво монументів не тільки ві Львові, а й в Україні. І мав рацію, бо практика показує, що наразі ми не маємо ві Львові жодного пам’ятника з тих, які з’явилися після війни, аби ним можна було похвалитися перед світом. Маємо Шевченка з якимись дивно розставленими руками, в які так і проситься пляшка і шклянка, і чудернацьку хвилю, на якій кого тільки не зображено. Маємо потворного Федоріва, який тільки псує історичний комплекс і неоковирного Франка.

І не зрозуміло, куди так квапитися з тими пам’ятниками? Хіба є зайві кошти? Як можна витрачати гроші на пам’ятник, коли валяться старовинні будівлі, котрі теж є пам’ятниками і то набагато ціннішими за тоті кам’яні фігури. Чому так припекло конче зараз поставити пам’ятника Чорноволу? Та ж в Америці монумента Свободи спорудили щойно за сто літ після здобуття тої свободи. Чому ці пам’ятники обов’язково мусять бути примітивно-реалістичні, а не модерні? Чому їх конче мусять проектувати штукатури від мистецтва, котрі за совітів вправлялися на ленінських бюстах?

Навіщо королю Данилові ставити пам’ятника в центрі міста? Чому не на Високому Замку?

Поспіх з тими пам’ятниками і таблицями викликає підозру в тому, що зібрані кошти, в тому числі і від діяспори, йдуть наліво.

Однаково маємо скандал із пам’ятником Шевченкові. Діяспора твердить, що оплатила роботу скульпторів, а ті вимагають доплати. І то не малої – десятки тисяч гривень! Хоча я особисто надіюся, що доживу ще до того світлого моменту, коли цей пам’ятник знесуть і замінять іншим. Не можна покладатися на смаки парафіян в питанні мистецтва. Парафіяни визнають іно один вид живопису – або то гуцульський пейзаж, або дерев’яна церква на пагорбі, або копиця сіна. А як пам’ятник, то так, аби всьо було файно видно, кожен ґудзик, кожна шнурівка і вочи дивились у світле майбутнє. І щоби їдна рука такво, а друга такво-во, а як то король, то мус му на коні сидіти і мечем у небо штрикати. Та ще, аби конче жеребець був, а не кобила. Покажи такому “знавцеві” творіння Архипенка, то він ті до писка плюне.

Чи ви читаєте “Поступ” у суботу? Нє? Ну, то ви багато втрачаєте, бо в суботньому числі малисьмо чергову атракцію. Цього разу газета видрукувала нові записи Мельниченка, котрий невідомо на кого працює, бо наш Татусько ніц про то не хоче говорити. Але нова публікація цікава тим, що записано конфіденційну розмову Татуська з нашим екс-губернатором Стефуньом, або, як то в нас ві Львові казали, Фуньом. Зараз усі ці записи доступні для кожного бажаючого в Інтернеті. Ну, і Юзьо взяв та й собі заліз послухати, що там мудрі люди вповідают. То ся не дивуйте, як мої розшифрування будуть ся різнили від тих, жи в газеті. Бо ту треба мати моцний слух, аби вловити окремі вирази.

Починається розмова зі справедливого обурення Татуська: “Ви шо тут, бл..., шастаєте, ви ж не маєте права без дозволу президента їздити”. Але наш Фуньо не дав себе в кут загнати і відразу повідомив, що має два питання. Перше – нащот Білозора. Ну, Татусько, конєшно, в курсі дєла, шо кримінальну справу перетворили на політичну.

“То це чисто розборка була, бл...?” – щиро дивується Гарант.

“Ні, – замахав руками Фуньо , – то не були чисто розборки. Але засоби масової інформації не так підносили. Ми взяли під контроль всю ту ситуацію, там не було абсолютно жодного політичного мотиву. І ми ще це все закриємо”.

Ну, що вам сказати – для Юзя виявилося повною несподіванкою, що він увесь той час, навіть не здогадуючись, перебував під контролем. Яко засіб масової інформації. Друга несподіванка та, що наш Фуньо зовсім не вбачає політики в тому, що два кацапські шовінюги вбили українського композитора, при цьому чудово знаючи, кого вбивають.

Далі наш ексик став вирішувати проблему з виборами, бо так виглядає, що вони з Татуськом робили ставки, як на іподромі. І от Фуньо питає, на кого цього разу ставити, щоб не програти.

Фуньо: Ці вибори в 115 окрузі. Ви дзвонили. . . Ну, я так – на Кулика?

Татусько: Ну, на Кулика, канєшн...

Фуньо: Ну все, домовились... Ну, там перед референдумом, там ситуація складна, особливо після тих подій, Білозора і так дальше, я думаю, що повинні підтримати.

Татусько: Я, бл..., паєзділ, практічєскі, і я знаю, шо він давно дочєрній цьому самому Марчуку. Кулик тоїсть. Ти ж заходив к Марчуку, так?

Попався наш Фуньо! Почервонів! Та й почав виправдовуватися: Ні, я не заходив. Щоб я провалився, коли заходив.

Але ж наш Татусько має свої канали: Кто ето мені казав... Сьогодні ти ж, бл..., заходив к Євген Кириловичу...

Бідний Фуньо і клянеться, і божиться, і в груди себе б’є, що не заходив. Але нашого Татуська такво голими руками не візьмеш: А я кажу – заходив! Но хєр с табой. Карочє, Євген Кирилович тоді ж з моєї сторони десь виступить, скаже, підтримає Кулика, канєшно.

Можна тільки уявити собі, якого прочухана дістав Фуньо, коли Кулик провалився і вибрали Тараса Чорновола.

А ще я з цікавістю дізнався, що Фуньо Ющенка терпіти не може, бо Ющенко його “з болотом змішав” і обіцяв “поставити міліцію і контрольні служби”, щоб стежили за всіма махінаціями з енерго. Тим часом Татусько виявив себе і як екстрасенс, бо такво на відстані може поставити діагноз Хмарі: “він, бл..., хворий”. Не уточнив, правда, на яку хворобу. Дісталося тут і Юлі: “Юля, бл..., заблокувала”, – зітхнув Татусько.

А під кінець тої бесіди попросив наш ексик немало-небагато – п’ятнадцять мільйонів. Але неясно, куди мали ці гроші піти. Може, й на акції цукрових заводів, про які Фуньо згадав у розмові і які потім сплавив рівненському голові облради, а той тепер не знає, що з ними робити, бо на заводи го з тими акціями не пускають і радять їх собі до дупи всадити. Але що тих акцій ціла пака, то так легко не всадиш – ну, і морока. А може, тоті мільйончики якраз на будівлю палацика пригодилися, бо, вповідают, жи їден будівельний кєровца, жи там гарував, після завершення будівництва люксусове си авто купив. На зекономлені кошти, певно.

На прощання Фуньо спитав дозволу приїхати з жінков у Крим та й привітати Татуська з уродинами: “якщо ви не протів. . . чисто так, по-людськи”. Але чо би Татусько шось мав “протів”, як добре знає, жи Фуньо хлоп гоноровий і з пустими руками не припхається.

От така ґрунтовна розмова вийшла. Правда, якщо то всьо фальшивка, то просто-таки вишукана, бо там такі вже локальні львівські деталі звучать, що диву даєшся, як тоті фальсифікатори глибоко копають. Бо і про Мусіяку згадали, і Кірпу не забули, і команду “Карпати” спімнули. Ну – аси! Що там казати.

POSTUP - ПОСТУП
№70 (728),
10-16 ТРАВНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Рік без Білозіра
·В НОМЕРІ
·Україна закриває кордони
·Кому потрібні графіті на стінах Рейхстагу?

ПОГЛЯД
·"Львівводоканал" кинули напризволяще
·Запасний "прем"єродром" під Гладія?
·День святого Юрія

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Люди живуть зі страхом бути отруєними
·Львів"янин, заарештований після подій 9 березня, може померти
·Рухівці визнали свою поразку
·Прибуткові підприємства повинні допомагати збитковим
·Відкрився новий торговий центр
·Сенчук зберігає горду мовчанку
·"Львівсвітло" судиитиметься із "Львівобленерго"

ПОСТУП З КРАЮ
·Андрій Шкіль: Мені обіцяють 12 років тюрми
·Вибух стався через іскру
·Президент шукає урядового коника
·Україна ущільнює кордони
·У Таращі знайшли саме Георгія Гонгадзе
·Черкаси приєднуються до референдуму
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Кому потрібні графіті на стінах Рейхстагу?
·Конфлікт переходить у військову фазу
·Папа завершив прощу
·Хай хоч імператриця...

ТЕМА ТИЖНЯ
·Встати! Суд іде...
·ХРОНІКА СУМНИХ ПОДІЙ
·Рідні Білозіра переконані, що його смерть стала наслідком байдужості міліціонерів
·КОМЕНТАРІ

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

ПОСТУП КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
·Хроніка лабораторії
·UnrealI: вибух
·PC-NEWS
·ЗВОРОТНИЙ ЗВ"ЯЗОК

АРТ-ПОСТУП
·Ярославна forever
·Ювелірний виріб: від оберега до ідентифікаційного коду
·Арво Пярт і Джон Тавенер в Ужгородській таверні

КРИМІНАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Сутенерок беруть "на гарячому"
·Італійці не люблять наших "мафіозі"

СПОРТ-ПОСТУП
·Чемпіонка Європи - молдованка!
·Україна в десятці
·Купер далі збирає англійські скальпи
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Робити відкриття з "Поступом" справді приємно