ХРОНІКА СУМНИХ ПОДІЙ
Пізно ввечері 8 травня 2000 року в сина першого заступника начальника міського управління внутрішніх справ Дмитра Воронова і військовослужбовця Юрія Калініна за кілька метрів від входу в обласну прокуратуру, що на проспекті Шевченка, виникнула бійка з відомим композитором Ігорем Білозором, який повертався додому разом із журналістом Богданом Гнатовським.
Незадовго до бійки її учасники вже кілька разів доволі агресивно сперечалися у вуличному кафе “Цісарська кава”. Предметом суперечки були різні музичні смаки. Білозір із Гнатовським хотіли слухати українські пісні, а Воронов із Калініним наполягали, аби в кафе лунала російськомовна музика. Пізніше, коли Білозір із Гнатовським уже пішли з кафе, їх наздогнали і запропонували “розібратися”. Результат бійки двох молодих хлопців із двома уже старшими чоловіками був передбачуваним: Білозір отримав настільки серйозні тілесні ушкодження, що наприкінці травня помер.
Правоохоронці полку патрульно-постової служби затримали двох підозрюваних на місці злочину. Згідно з матеріалами слідства, на них же вказав і один із потерпілих, Гнатовський. Однак через кілька годин Воронова і Калініна – після втручання впливових міліцейських чинів – відпустили. Вони навіть повернулися знову в “Цісарську каву”.
Тодішній начальник обласного управління міліції Валерій Строгий особисто запевняв сестру Білозора Руслану та його дружину Ольгу, що простежить, аби розслідування було об’єктивним. Але тоді ж з’явилися припущення, що міліція зробить усе, аби врятувати Воронова і Калініна від кримінальної відповідальності. Коли Білозір помер, стало зрозуміло, що комусь доведеться відповідати за смерть відомого композитора. Калінін утік зі Львова.
Тим часом на похороні Білозора зібралося понад 100 000 людей. У Львові лунають антиросійські заклики, а російська і навіть західна преса пише про спалах етнічної нетерпимості. Російські журналісти взагалі спромоглися перекрутити інформацію так, що виходило, нібито українські націоналісти по-звірячому вбили російськомовного композитора.
Львівська міська рада приймає ухвалу про заборону звучання у вуличних кафе “вульгарної іншомовної музики” (зрозуміло, що йшлося насамперед про низькопробну російськомовну попсу). Але після протесту прокуратури і кількох редакцій ухвала міськради стала поміркованішою, обмежуючи рівень звуку.
Контроль за виконанням постанови покладають на міліцію, але її керівництво заявляє, що міліціонери не мають ні спеціальної освіти, ні спеціальних приладів, а тому не можуть виконувати ухвалу міськради.
Усе залишається так, як було до того...
|
|
