Кому потрібні графіті на стінах Рейхстагу?
Дискусії про доцільність збереження сумнівних пам"яток історії
НІМЕЧЧИНА
Любко ПЕТРЕНКО
Продовження. Початок – стор.1
З написами радянських вояків навіть попрацювали реставратори. Ґрафіті були зроблені свого часу переважно крейдою, уламками цегли, а то й просто обпаленими головешками. А тому після закінчення робіт їх ще й прикрили спеціальним склом, аби й для далеких нащадків збереглася пам’ятка ганебного моменту в історії Німеччини.
Радянські графіті красуються нині у північному та південному крилі Рейхстагу, що постійно відкриті для широкої публіки, зокрема для туристичних груп. Але частину написів невідомо чому збережено і в зоні, призначеній для роботи депутатів Бундестаґу. Може, для того, щоб, ухвалюючи рішення в сфері зовнішньої політики, вони не переоцінювали своїх можливостей.
Зрозуміло, що з часом багатьом німецьким парламентаріям набридло щохвилини натикатися на свідчення фіаско своєї нації. Адже написи займають понад 100 погонних метрів стін. Окрім того, далеко не всі німецькі депутати є прихильниками вчення нашого земляка Леопольда фон Захер-Мазоха.
Першим підняв питання про “впорядкування графіті радянських солдатів” депутат від баварської Християнсько-соціальної спілки Йоганес Зінґгаммер. Він запропонував створити міжпартійну комісію, яка б подумала над тим, який шматок стіни з “історичними пам’ятками” залишити (з тим, аби решту – замалювати). Будинок парламенту ж бо – не громадська вбиральня. Наступного ж дня російська інформаційна агенція “Інтерфакс” уже подавала обурену реакцію російського МЗС, яке вважало “наругою над славною пам’яттю загиблих у Великій Вітчизняній війні саме підняття такого питання у той час коли німецько-російські взаємини лише починають налагоджуватися”.
У розмові з кореспондентом “Поступу” пан Зінґгаммер зазначив, що графіті залишено на стінах без жодної системи. Багато які з них мають безглуздий зміст, деякі прославляють Сталіна та комунізм, є й такі, що містять матюки.
Окрім того, написів надто багато, як на один будинок парламенту. А що свого часу реставраційна комісія Рейхстагу вирішила, не порадившись із депутатами, залишити ці написи на стінах, то це вже проблема її естетичного смаку та відчуття реальності.
Зрештою, реагувати на ці події можна по-різному, але право вирішувати в будь-якому разі належить німецьким парламентаріям.
Ярослав Дашкевич
доктор історичних наук, професор
Я вважаю, що німці вже доволі натерпілися за своє нацистське минуле, щоб і надалі змушувати їх до мазохізму такими написами на стінах Рейхстагу. Зрештою, й Москва, замість того, аби так гаряче реагувати, мала б усвідомити, що постійні спогади про ці ненайкращі сторінки спільної історії не сприяють плеканню добрих взаємин між Німеччиною та Росією.
|
|
