|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Андрій Шкіль: Мені обіцяють 12 років тюрмиЛідер УНА-УНСО дав інтерв"ю з-за гратПРЯМА МОВА
– Напередодні 9 березня ви знали, на що йдете? – Ми б могли припускати, що нас посадять, якби знали, що наші дії злочинні. Ми нічого кримінального не робили. Те, що сталося 9 березня, – це максимум адміністративна стаття. Але нам інкримінують підпали, погроми, пошкодження майна у великих розмірах. Проте всього цього 9 березня не було. Усе те пошкоджене майно вклалося б щонайбільше у 500 гривень. Однак дві зламані тротуарні плити, дерев’яний паркан, дві секції металевої огорожі, забруднену яйцями стіну оцінено в 20 тисяч гривень. – Чи довго вас триматимуть у СІЗО? – На це питання можна відповісти раціонально та ірраціонально. З одного боку, вся ця справа – повний абсурд. За часів незалежної України вона порушувалася двічі: вперше – коли у зіткненні кримських татар зі спецзагоном міліції від куль загинули двоє осіб; а вдруге – коли була взята штурмом Верховна Рада Криму. Однак до суду ці справи не дійшли. Чи йдуть масштаби цих подій у якесь порівняння із подіями 9 березня? Стаття 71 була досить популярною в Радянському Союзі, за нею садили всіх тих, хто мав нахабність зібрати якісь мітинги протесту. Так що маємо типовий взірець тоталітарної політики в сучасній Україні, де події розвиваються за ірраціональним сценарієм. Я й узагалі уявити не міг, що за одну ніч можна так просто ув’язнити 300 членів опозиції, та ще й до того ж усіх їх катувати в райвідділах. По-друге, я не міг уявити, що буде таке замовчування репресій із боку наших союзників. – Як ви вважаєте, чому відбувається замовчування? – В організацію телефонують наші закордонні друзі, які впевнено нам доводять, що всіх заарештованих випустили ще півтора місяці тому, як повідомляли їх ЗМІ. З тією ж проблемою ми стикаємося в Україні. ФНП, в раду якого я вхожу, чомусь не провів жодної прес-конференції, присвяченої політв’язням. Чому відбувається таке замовчування, мені здається, можна пояснити двома причинами. У рядах опозиції зараз спостерігається хитання – до яких виборів готуватися: передчасних президентських – чи планових парламентських. Вірогідно, що все-таки більше схиляються на бік “синиці в руках”, тобто парламентських виборів, а тоді ми їм не потрібні. Бо тоді опозиція відкидає боротьбу з Кучмою на другий план, чого не зробили б ми, бо для нас вибори – не спокуса. По-друге, я припускаю, що нас не бажають популяризувати через нашу активність. Адже наметове містечко тримало на свої плечах саме УНСО. З 46 осіб, затриманих під час розгрому наметового містечка, 39 були членами УНА-УНСО. Однак займаючи таку позицію, опозиція в цілому проявила слабкість перед владою, і для тих, хто сидить за нашу спільну справу, це є найболючішим. – Як ви думаєте, чи дійде справа до суду? – Я думаю, справу доведуть до суду. Особисто мені пан Петруня, комендант СІЗО СБУ, обіцяв 12 років. На якусь угоду з Кучмою ми принципово не підемо, навіть в обмін на свободу. – Які умови утримання в СІЗО, яке до вас ставлення персоналу? – Останнім часом погіршилося ставлення персоналу, перекидають із камери в камеру, міняють сусідів. Спочатку був наркоторговець з Афганістану, тепер – 30 річний здоровань, весь у татуюванні, з 15 роками відсидки. До речі, двомісна камера нічим не відрізняється від одномісної: така ж “конура” 3 на 2 метри – лише з двома залізними ліжками. Занесуть третє ліжко – буде тримісна. Недавно пан Петруня вдерся до кімнати, де я мав зустріч з адвокатом (до речі, існує таємниця спілкування адвоката з підзахисним), і вихопив з рук мого захисника лист моєї дружини. Це взагалі повне неподобство. – Яким є ваше здоров’я? Чи зазнавали ви – а можливо, і зазнаєте – побоїв? – Здоров’я незадовільне, особливо турбує хребет. Били мене беркутівці, коли вели до Ленінградського РВВС, вже в приміщенні був славнозвісний прохід через коридор правоохоронців: завданням кожного міліціонера було вдарити. Як наслідок, у камері я вже був непритомним. Дуже сильно побили Ігоря Мазура, голову київської організації, йому зламали руку. Миколу Ляховича забрали просто з лікарні, де йому зробили операцію. Після катувань у славнозвісному Московському РВВС в нього відкрилася внутрішня кровотеча. У Руслана Зайченка розійшовся післяопераційний шов, у Павла Литвиненка – порок серця. Більшості затриманих – ледве за двадцять... – Чим ви займаєтеся у СІЗО? – Оскільки після неподобства з конфіскацією листа моєї дружини зі слідчими я принципово не спілкуюся, розмовляю з адвокатом. Дивлюся “Інтер” або УТ-1 (інших програм телебачення тут немає). Вже нудить від Зінченка і Долганова. Роблю нотатки, коли вийду – видам книгу. Якщо зважати на обіцяні 12 років, вийде багатотомник мемуарів. |
|
|
