Рухівці визнали свою поразку
РОКОВИНИ
Остап ДРОЗДОВ
7 травня 1989 року у Львові започаткувало свою діяльність регіональне відділення Народного Руху України – тоді ще з приставкою “за перебудову”. Саме цій 12-річній даті Український народний рух, який вважає себе спадкоємцем цієї громадської організації, присвятив конференцію “Національна демократія: сучасність та перспективи”, що відбулася у Пороховій вежі.
За одним столом зійшлися майже всі ті, хто не без гордощів називає себе рухівцями. І, що важливо, конференція не стала місцем слізних нарікань, а романтичні спогади замінили жваві розмови про теперішнє і майбутнє, хай навіть і невеселе. Оскільки той потужний Рух був і став символом національної демократії, то саме навколо цього поняття і розгорнулася дискусія.
Характерно, що її спільним знаменником стало те, що рухівці прямо визнали поразку ідеї: єдиний НРУ не досяг влади, а Україна не стала українською за змістом.
На конференції обласний провідник УНР Олекса Гудима оперативно накреслив чіткі орієнтири на наступні
10 місяців. Це парламентські вибори у складі “Української правиці” під знаменом Віктора Ющенка. Як поділився пан Гудима, західні політики радять нашим дуже ніжно ставитися до екс-прем’єра, який став справжнім символом національної демократії на державному рівні. Тому консолідація “під Ющенка”, на переконання “заслужених рухівців”, і є рецептом одужання правого політичного крила. Та, як зазначив аналітик Ярослав Малик, і це досить складно без прозорого розуміння суті національної демократії. На думку учасників конференції, ідею національної демократії зовсім перекреслює президент Кучма, забираючи собі функції гарантування демократії, які в цілому світі належать тільки конституційній нормі. Так само “кульгає” і право народу обирати собі владу за бюлетенем. Наводилися навіть цифри – 700 тисяч у. о. за місце в парламенті. Окремою тезою пройшло питання свободи преси і, як її “приклад”, “Український шлях”, що отримував 90 % усіх коштів, виділених владою на підтримку видань.
Та в остаточному підсумку конференція таки дала відповідь на болючі для того покоління питання. Як підкреслювали, заклики до об’єднання серйозно пролунали саме від старшого й авторитетного покоління зачинателів Руху, а також прозвучала готовність підтримати Ющенка. За словами колись чільного рухівця Любомира Сеника, умовою об’єднання є відмова від нездорових амбіцій. Старшим рухівцям того вечора це вдалося продемонструвати.
|
|
