|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Максим Брилинський: "Не уявляю, як можна зіграти на "біс" "по блату"ТАЛАНТХристина ГНАТИК
Максим – талановитий, перспективний скрипаль, який у 14 років став студентом Віденського універистету музики і мистецтва, хоча зазвичай до університету вступають по матурі (з 19 років). У п’ятирічному віці отримав найвищий бал при вступі до Львівської музичної школи-інтернату ім. С. Крушельницької, де навчається у класі педагога Лариси Олексів понині. На конкурсі Богодара Которовича 1994 року для третьокласника Брилинського хотіли створити номінацію “наймолодший учасник”, аби підтримати той запал, який Максим передавав своєю грою на скрипці. Проте талант 9-річного виконавця був відзначений дипломом у загальному реєстрі (!). По тому були численні конкурси, перемоги, майстер-класи... М.Б.: Тепер я не уявляю себе без скрипки. Це єдине, що я можу робити професійно. Я маю чудового наставника – професора Віденського університету Міхаеля Фрішеншляґера, одночасно закінчую екстерном Львівську музичну школу-інтернат імені Соломії Крушельницької. Мені до вподоби такий стиль життя: фестивалі, концерти, постійні поїздки. Не випадково, отож, юний Максим обрав долю музиканта, адже його прадід Максим теж був скрипалем та вчителем німецької мови. А прадід Михайло Брилинський був власником єдиної української “Ливарні дзвонів і артистичних відливів” – він добирав тональність до майбутніх дзвонів, які дотепер видзвонюють у селах Галичини, був скрипалем-аматором, розстріляним енкаведистами. Дідусь, Богдан Брилинський, закінчив консерваторію – клас скрипки і диригентури. Обидві бабусі – Любов Брилинська і Романа Блажкевич – теоретики-музикознавці. М.Б.: Щоби досягти успіху, потрібно мати три речі: талант, наполегливість (щоденна праця) і доброго менеджера. Мені щастить. Коли отримую якусь нагороду, то кажу собі: “Це лише “перемога”. А завтра знову – багатогодинна праця, праця... Мій день починається із вправ на інструменті... На успіх потрібно працювати! Я собі навіть не уявляю, як можна зіграти на “біс” “по блату”... Максим в Україні отримує Президентську стипендію, а у Відні є стипендіантом Міжнародного фонду др. Роберта і Ліни Тілль-Дюрр. Цю почесну стипендію Максим виграв на Міжнародному конкурсі для дорослих виконавців, організованому міжнародною фундацією “Герберт фон Караян-центр”. М.Б.: Прикро, що багато талановитих українців їдуть за кордон, більшість із них не повертається. Гадаю, Україні будуть потрібні майстри високого класу тоді, коли вона вирішить свої власні політичні та економічні проблеми. Люди від’їжджають, бо хочуть жити і бачити світ... Максим Брилинськй мав щастя отримувати стипендії для участі у Міжнародних літніх музичних академіях “Прага-Відень-Будапешт”, “Моцартеум” (Австрія). На сцені зі скрипкою він побував в Англії, Франції, Чехії, Польщі, Словенії, Німеччині, Австрії, Болгарії... М.Б.: Найзатишніше почуваю себе у Відні, він мені нагадує рідний Львів. Тут панує атмосфера великих майстрів музики і мистецтва високої культури. Також тут милі та привітні люди. Коли Максим виконував одну з улюблених композицій, довкола запанувала якась неземна радість, музика Паганіні бриніла безмірним оптимізмом... Мимоволі до мене прийшла думка Максима: “Багато талановитих українців їдуть”... |
|
|
