Степан Сенчук - Леонідові Кучмі: Тут мене Ющенко з болотом змішав...
Закінчення. Початок – стор. 1
С.: Нє, він не цей, там є одинадцять, там є центр міста, там одинадцять відсотків, російськомовний Львів є [...], розумієте, і в принципі, хоч не хоч, ми от, вони є, і їх нікуди не дінеш, така там обстановка, але річ у тім, що в принципі я ж говорю, моя позиція така, що влада сьогодні, я як представник влади – ми [...] закони [...]
К.: [...] Це ж навчилися в Вінниці, бачите, не зважаючи на це саме, провели то, коли пропонував губернатор, так чи ні?
С.: Звичайно...
К.: Миколаїв, коли пропонував губернатор. В одному Запоріжжі, блядь, просрав. І ніколи не відповідає (голосно відкашлюється)
С.: [...]
К.: Харашо...
С.: Тобто ми над цим працюємо, вот...
К.: [...] Як добре, що придурок Хмара це…
С.: Нє, нє, він мав конфлікт, він прийшов на футбол, там якраз команди грали, прийшов оголосити, що “мене Спілка офіцерів підтримала”[...], чому попідписували всі “за” чи “протів”. Не виголошують – він так і так, срані демократи. Я кажу: йди, щоб я тебе тут не тянув. Він не має тут...
К.: Він, блядь, хворий...
С.: Ну, ви знаєте, та й я знаю, чи... Леонід Данилович, тут по енерго ця нарада пройшла. Тут Ющенко мене перед тим змішав з болотом...
К.: (жваво) Я ж навпаки, я ж тебе підтримав чітко, а?
С.: Ну, та ж і...
К.: [...] між...Ти ж казав, бля, чьо він незадоволений співпрацею.
С.: Та...
К.: (фраза незрозуміла)
С.: Зустріч така. Дійсно, тут ти прав. [...] Він каже, треба поставити міліцію і контрольні служби. Інакше знов...
К.: Ну і став...
С.: Я просто вам говорю, що це буде знову накат – і так дальше, і тому подібне…
К.: Я вперше...
С.: Але диму тут нема, бо так: треба щось виплачувати державі...
К.: Абсолютно переконаний... . С.: Чотири відсотки, що платиться, Леонід Данилович, – так же не можна
К.: Це хамство, блядь, повне.
С.: Я поговорив, сказав: “хлопці, ну... ну, лишіть собі двадцять – двадцять п’ять відсотків мені вже заплатіть, ну...
К.: Ну, я ж по приватним структурам так пройшов, що там ахінєя...
С.: Все ж зрозуміло, але в плані... в нас так вийшло, що Юля прапор підхопила... і вони підхоплять... але це таке. Просто треба робити те, що в місті повинні платити, бо то шахтарі [...], це ж енергетики, ну як то вони ж без зарплати?
К.: Хорошо.
С.: Вот. І по тому консорціуму, Леонід Данилович, я все таки просив би підтримати.
К.: По якому?
С.: По цьому. Енергетичному – ми в рамках держави...
К.: Ми не заперечуємо.
С.: Ми не відділяємося.
К.: Працюйте самі. Ти ж бачиш, бля, під Ющен... Юля, бля, заблокувала…
С.: Нє, якщо ви даєте добро, я піду до Юлі, до Ющенка
К.: Всьо – іді
С.: [...]
К.: Ти чув мою позицію?
С.: Чув...
К.: [...]
С.: Да, да...
К.: Я за те, щоб передавати, блядь…
С.: А вона... вона ж... ми ж із системи не виходимо. Абсолютно. Ми працюємо в єдиній українській системі. Але тут ми хочемо зробити, щоб [...] кусок ішов до енергетиків і шахтарям.
К.: Договорились.
С.: Леонід Данилович, підпишіть мені, будь ласка, тут готове...
К.: Ні х...я сєбє [...].
С.: Ні, тут за гроші не йдеться, абсолютно, Леонід Данилович. Ви знаєте , цього року я за гроші навіть не веду розмову. Тут є [...] (пауза – можливо, Кучма читає або підписує)...
С.: Я з [...] говорив. Я хочу взяти гроші, п’ятнадцять мільйонів. Заплатити за кошти, за газ, за електроенергію, але щоб вони вернулися сюди. Це цукрозаводи… Леонід Данилович, я би просив і говорив про те, щоб реструктуризувати…
К.: Немає кінця …займаєтеся цим самим [...]
С.: [...]
К.: Ну, пахани тут, міліція тут з вашими цукровими...
С.: Нє, ну ми цим займаємося. Вони, як і всі, мають певні борги...
К.: [...]
С.: Ні, то спиртові...
К.: [...]
С.: Ні, то спиртові заводи...
К.: Далі давай[...]
С.: Нема питань, ми зробили. Леонід Данилович, тут я би попросив просто підтримки… “Карпати”. Хочемо, щоби десь підтримав “Локомотив”
К.: Під залізницю підійшли?
С.: Нас залізниця і підтримувала. Стадіон оплатила. Щоби чисто морально Кірпа мав...
К.: Кірпє?
С.: Та нє, просто “погоджено” чи “не заперечує”.
К.: Підтримує.
С.: Хай буде “підтримую”...
(Кучма підписує)
К.: Кірпа непогано у вас робить?
С.: Нє, ну, так, – я просто трошки десь, наступає він на мозолі, але я знаю, що він тягнув…
К.: Він просив, я його прийняв, я зустрів.
С.: Він говорив, що дуже був задоволений. Я підтримую… Тільки треба в червні, щоби була комісія, – трошки посмерділо. Грошей пішло набагато більше, в принципі, й ті питання треба…
К.: О’кей [...].
С.: Леонід Данилович, якщо дозволите, ми дружиною, я би під’їхав у Крим вас би привітав дев’ятнадцятого, якщо ви не протів.
К.: [...]
С.: Чисто так, по-людськи...
К.: [...] Всьо?
С.: Дякую, а так – все...
|
|
