Німецька розвідка замовила синтезатор української мови
СПЕЦСЛУЖБИ
Стефанія МІСОЛОМ
Нещодавно у стінах ЛНУ ім. Івана Франка відбувся семінар із комп’ютерної лінгвістики. На порядку денному були доповіді фонетиста Антоніни Білоус-Шеппер “Сучасна українська мова: “бути чи не бути” українським лінгвістичним системам” та студентки 5-го курсу ЛНУ ім. Івана Франка Соломії Бук “Комп’ютерний тлумачний словник-мінімум української мови: проблеми укладання”.
Унікальність зустрічі полягала в тому, що п. Ася (так вона сама просила її називати) щойно повернулася з Бельгії, де працювала над розробкою синтезатора української мови. Лінгвістична компанія Lernout and Hauspie, яка уклала угоду з п. Асею на півроку, отримала запит німецької розвідки на розробку мовного перекладача та синтезатора української мови.
Німецький запит надійшов для прослуховування телефонних розмов та іншої шпигунської діяльності. У результаті було утворено “Слов’янську мовну компанію”, яка займається розробкою програм для української, російської та білоруської мов.
Основною перевагою п. Асі під час співбесіди, коли вирішувалося питання про роботу, були знання української мови та фонетики, адже необхідно було розробити систему правил, за якими українська транскрипція переходила б у міжнародний фонетичний алфавіт (ІРА). Це складний процес, бо звуків мовлення є значно більше, ніж клавіш на клавіатурі (тобто літер у мові). Ще на першій співбесіді її запитали: “А що це у вас в українській мові зі звуками?” “Ну, є м’які, тверді і напівм’які...” – відповіла вона, маючи на увазі наші губні [б], [п], [в], [м], [ф]. “Та ви що!” – вигукнули здивовано, розуміючи, що ІРА такого не має. Страшенно боялись вони і довільного порядку слів у реченні.
Як виявилося, на п. Асю чекав непочатий край роботи: єдина українка у компанії розробляла для української і систему real speak (комп’ютерна вимова з природним, а не “металевим акцентом”), і speak recognition (система розпізнавання природної людської мови і система передавання ритмомелодики мови, адже питальне, стверджувальне й окличне речення мають зовсім різні інтонації)... Доповідь Білоус-Шеппер була як емоційною, так і достатньо науковою, демонструвалися і спектрограми, і сегментація тексту, і поділ на дифтонги.
Через півроку роботи їй запропонували працювати у сфері російської фонетики, не вказавши причини. Пані Ася відмовилася, бо “не хотіла займатись такою пекельною роботою для чужої мови”. У контракті було зазначено, що всі програми конфіденційні. Привезла вона в Україну лише таблицю ІРА для нашої мови.
У цьому руслі логічним продовженням теми була доповідь студентки 5-го курсу ЛНУ ім. Івана Франка Соломії Бук про “Комп’ютерний тлумачний словник-мінімум української мови”, в якій вона зупинилася на проблемі тлумачення-дефініції.
|
|
