|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Талановиті потребують допомогиПАРОСТКИ
– Загалом із розумінням, підтримкою поставилися до організації акції ті, кого я просила про допомогу. Особливо хотіла б відзначити і принагідно висловити подяку директорові Інституту розвитку міста Андрієві Садовому, проректору ЛМА Олександрові Козаренку, диригентові Роману Филипчукові, заступникові начальника управління культури Богданові Дацку. Шкода тільки, що філармонія зрозуміла вагомість імпрези лише в особі п. Юрія Корчинського. Що ж до організаційного моменту, то були деякі труднощі з організацією залу і тим збігом обставин, що акція почалася відразу після свят. У зв’язку з тим, наприклад, афіша фестивалю з’явилася буквально в останній момент й акція була мало розрекламована. Та попри все я залишилася задоволена реакцією музичної громадськості, яка масово відвідувала концерти. – Який принцип відбору солістів: чи це були обов’язково тільки лауреати конкурсу, чи загалом непересічні піаністичні особистості, які побували на конкурсі? Як зреагували запрошені на пропозицію відвідати наше місто? – Я прослухала весь конкурс, а при підборі проявила своє бачення, відібравши тільки тих, хто мені сподобався і видався перспективним. Тому серед піаністів не лише лауреати, а й такі, які зійшли з конкурсної дистанції після другого туру. Попередньо вони отримали завдання зробити для виступів у Львові окремі програми, роздавалися навіть конкретні твори. Молоді учасники конкурсу з готовністю відгукнулися на пропозицію приїхати до Львова, та, на жаль, дехто з них в силу обставин не зміг виступити у Львові. Так, з концертом Ф. Шопена мала виступити І. Арбатська, сподівалися приїзду Дашеньки Смирнової з концертом Ф. Ліста, мала виступити Л. Акопова, через хворобу не зміг виступити з концертом Й. Брамса львів’янин Дмитро Онищенко. – Якою є Ваша оцінка цих виступів? – Найважливішим для мене був творчий ріст молодих конкурсантів. І в цьому напрямку кожний із них уже досяг і зробив багато. Про Ван Є Вея – китайця родом, який вчиться в Одеській консерваторії, скажу, наприклад, що це сформований уже артист, незважаючи на зовсім молодий вік (19 років). Марія Михайліді має лише 14 літ, а в такому віці не часто грають концерти Р. Шумана – твір доволі складний. Більше того, Марія вперше виступала з повноцінним симфонічним оркестром (у рідному місті вона мала змогу виступати лише з камерним) і проявила колосальний контакт із диригентом та виконавський потенціал. Харків’янин Станіслав Христенко імпонує мені своїм ставленням до музики, відбором репертуару і ставленням до інструмента. – Цього року звучали лише концерти з оркестром. Чи свідома така однорідність програм, чи в подальшому в рамках одного фестивалю планується інтенсивніше чергувати сольні виступи і виступи з оркестром? – Однорідність програм свідома. Щодо перспективи говорити нічого не можу, бо не знаю, як складеться із наступним фестивалем, хоча бажання зробити наступний фестиваль є. – Як Ви бачите наших львівських молодих студентів-піаністів у порівнянні з учасниками конкурсу з інших міст? – Завданням цього фестивалю я бачу розширення творчих горизонтів, бо у Львові зараз виступає дуже мало гастролерів. Через те ми втрачаємо контакт не те що зі світом, а навіть зі Східною Україною. Друге, що я хотіла би сказати через проведення такого фестивалю, – те, що талановиті люди потребують підтримки і допомоги. Недарма своє вступне слово перед фестивалем я завершила гаслом покійного Анатолія Йосиповича Кос-Анатольського: “Дорогу талантам!”. Свого часу в актуальності цього гасла я мала нагоду переконатися на власному досвіді, коли у віці 17 років завдяки А. Кос-Анатольському я вперше виступила із симфонічним оркестром, виконавши концерт Р. Шумана. Гасло, кинуте покійним корифеєм, не втратило актуальності донині, бо тепер дорогу мають ті, хто має гроші. А гроші і талант – речі не сумісні. – Ваші побажання на майбутнє? – Дуже хотіла б, щоб ситуація у філармонії з організацією подібних акцій покращилася. Ще раз кажу: талановиті люди потребують всебічної підтримки і допомоги. Розмовляв Яким ГОРАК. |
|
|
