BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 28-29 КВІТНЯ 2001 року |

Українські державні перевороти

ІСТОРІЯ

Ігор МЕЛЬНИК



© ПОСТУП
Практично будь-яка зміна влади у ті роки в Україні відбувалась або шляхом інтервенції іноземних військ, або через перевороти, які одні називали повстаннями чи революціями, а їх противники заколотами і бунтами. Зупинимося побіжно лише на деяких із них.

Перевороти часів Центральної Ради

У ніч з 17 на 18 липня в Києві українські вояки з полку П.Полуботка зайняли Арсенал та Печерську фортецю, штаб Київської військової округи, совєт робітничих і солдатських депутатів, російську міліцію, державну скарбницю та інші ключові пункти міста. Більшість російських військових частин було роззброєно. Операція пройшла блискуче і нагадувала перейняття влади у Львові у ніч на 1 листопада 1918 року. Однак, на відміну від галицьких політиків, керівництво Центральної Ради відмовилось від такого подарунка долі і закликало полуботківців повернути зброю російським військам, випустити заарештованих, залишити всі об’єкти і повернутися назад до касарень. Потім В.Винниченко, виправдовуючись перед петроградським урядом, намагався зобразити ці події як “бунт дезертирів”.

Коли в Петрограді відбувався жовтневий переворот, а в Києві “білі” росіяни билися із “червоними”, Центральна Рада наважилася перейняти владу і 20 листопада 1917 року в ІІІ Універсалі проголосила утворення УНР, щоправда, все ще у федерації із Росією. А вже 9 лютого 1918 року столицю зайняли російські війська Муравйова. Перед тим уряд УНР встиг підписати у Бересті мирний договір із Німеччиною та її союзниками, з чиєю допомогою українські війська розпочали звільнення України з-під більшовицької окупації. На світанку 2 березня 1918 року Галицький полк Січових Стрільців та Гайдамацький кіш увійшли до Києва. Однак уряд Центральної Ради не задовольняв нових союзників – німців, а також місцевих, переважно російських та жидівських, олігархів. Тому вони почали шукати йому заміну.

Павло Скоропадський, якому була призначена ця роль, писав потім про квітневі дні 1918 року у своїх “Спогадах”: “Я все більше переконувався, коли я не здійсню перевороту тепер, у мене завжди залишатиметься відчуття, що я є людиною, котра задля свого власного спокою втратила можливість врятувати країну, що я боягуз та безвольна людина. Я не сумнівався у користі перевороту, навіть якщо б новий уряд не зміг би довго протриматись”.

Нащадок гетьманського роду Скоропадських, чернігівський землевласник та царський генерал, вихований у Європі, аристократ Павло Скоропадський йшов до влади у Києві 29-30 квітня 1918 року за допомогою російських офіцерів при підтримці німців, які хотіли бачити в Україні порядок, а не напівбільшовицьку анархію.

29 квітня зранку у київському цирку розпочався з’їзд хліборобів. Спочатку в перший день планувалося підготувати його учасників, переважно заможних селян, незадоволених соціальними експериментами Центральної Ради, до думки про необхідність влади “сильної руки”, а вже наступного дня запропонувати обрати гетьмана. Однак хлібороби не стали зволікати, і сам Павло Скоропадський не чекав “такого ентузіазму”, з яким його обрали гетьманом України.

“Панове! Я дякую вам за те, що ви довірили мені власть. Не задля власної користи беру на себе тягар тимчасової влади. Ви самі знаєте, що всюди шириться анархія і що тільки тверда влада може завести лад. На вас, хлібороби, і на статечних кругах населення буду спиратися і молю Бога, щоб дав нам сили і твердості врятувати Україну”, – сказав новообраний гетьман присутнім, хоча його офіцерські загони ще не були готові переймати владу і лише ввечері стали займати урядові та стратегічні об’єкти в столиці. Все це відбувалося майже без опору, і внаслідок перевороту загинуло лише кілька осіб.

Євген Коновалець згадував про той час: “Швидко ми були примушені ставитись критичніше до діяльності діячів Центральної Ради, бо бачили, що їхня політика вводить у краю, замість ладу, щораз більшу анархію, яка не тільки виключає організацію війська, але веде державу до неминучої руїни”. Однак Коновалець зберігав лояльність до Центральної Ради і її Генерального Секретаріату як до законного уряду УНР. Тому, дізнавшись про підготовку перевороту, негайно повідомив керівництво УНР про небезпеку, оголосив бойову готовність січовиків і чекав наказів. Однак таких наказів не надходило і, коли Є. Коновалець із власної ініціативи пропонував обеззброїти російських добровольців, поки вони виступлять, військове міністерство УНР категорично цьому спротивилося.

Хоча ще 29 квітня 1918 року сотня Федя Черника мала можливість ліквідувати заколот у зародку і заарештувати щойнообраного у київському цирку гетьмана П. Скоропадського, коли той зі свитою прямував до Софійського собору на урочистий молебень. Звісткою про обрання гетьмана засідання Центральної Ради було перерване, і її члени розійшлись. Лише декількох із них згодом заарештували гетьманці.

Увечері 29 квітня Павло Скоропадський запросив до себе Євгена Коновальця та Андрія Мельника і запропонував перейти на його сторону. Коновалець відповів, що “стрілецьке військо не може через ніч переходити з табору до табору лише тому, що хтось ставить їх перед доконаний факт і що стрілецтво є до краю схвильоване методою переведення перевороту та засобами, якими він, гетьман Скоропадський, користувався для перевороту”.

Гетьман згадував, що він “в національному питанні вважав, що потрібно врятувати цей багатющий край, висунувши сильно український націоналізм, але не на шкоду російським культурним починанням і не виховуючи ненависті до Росії, а даючи вільно розвиватись здоровим починанням українства. Потягу до Галичини і сприйняття галицького світогляду я не хотів, вважаючи його невідповідним для нас явищем, яке б привело нас до духовного і фізичного зубожіння”. Однак саме галичани з відродженої формації Січових Стрільців і скинули гетьмана у листопаді-грудні 1918 року, привівши до влади в Києві Директорію УНР.

Перевороти за Директорії

29 квітня увійшло в історію теж як день іншого державного перевороту – отамана Володимира Оскілка у 1919-му. У перші дні Директорії він організовує велику групу повстанських військ, а потім працює в складі оперативного управління Генерального штабу армії УНР.

Згодом головний отаман Симон Петлюра призначає Володимира Оскілка командувачем Північної групи та присвоює звання генерал-хорунжого. Його ім’я наказом головного отамана було присвоєно Першому галицькому стрілецькому полку. Північна група досить успішно діє на Волині та Поліссі, стримуючи наступ більшовиків та Польщі, залишаючись, після Січових Стрільців, найдисциплінованішим та найбоєздатнішим з’єднанням Наддніпрянщини. У квітні 1919 року на Волинь стягуються рештки сил Директорії, і Рівне стає тичасовою столицею і осередком уряду УНР.

За партійною орієнтацією Оскілко належав до Української партії самостійників-соціалістів (УПСС), яка була у явній опозиції до тодішнього уряду Бориса Мартоса. Цей уряд в складі соціал-демократів (УСДРП) та соціалістів-революціонерів (УПСР) замінив 9 квітня 1919 року кабінет Сергія Остапенка. Таке “полівіння” українського уряду було спричинене бажанням протистояти більшовицькій навалі шляхом перейняття її демагогічних та популістських гасел. До речі, подібні настрої, особливо після комуністичного перевороту в Угорщині спостерігали в той час навіть у Галичині (Дрогобицький заколот).

Кілька тижнів перед тим, 22 березня 1919 року, у Кам’янці-Подільському – тодішній тимчасовій столиці УНР – діячі УСДРП та УПСР, при допомозі полковника Жуківського, зайняли місто і повіт, оголосивши уряд С.Остапенка незаконним, і утворили “Комітет охорони республіки”. Цей комітет проголосив приєднання УНР до більшовицької УСРР, щоправда, з вимогою “виведення російських військ з України та українського характеру державності”. 26 березня до Кам’янця прибула надійна військова частина на чолі з отаманом Хомодовським з УГА і під загрозою арешту самозваний комітет самоліквідувався. Але одним із наслідків “кам’янецької бучі” і стала відставка уряду С.Остапенка та його “полівіння” і загальний занепад дисципліни у війську та державному апараті УНР.

Війна на два фронти з переважаючими польськими та більшовицькими силами приводила у перспективі до неминучої катастрофи. Отаман Оскілко запропонував примирення з Польщею та концентрацію всіх сил на протибільшовицькому фронті. Відчуваючи незадоволення Оскілка новим урядовим курсом, Симон Петлюра намагався усунути отамана від командування Північною групою. З іншого боку, однопартійці з УПСС робили про Оскілка найширшу рекламу, як про діяча, що покликаний рятувати Україну. В таких умовах отаман відважився здійснити переворот, посилаючись на те, що “урядові соціалісти” мають намір домовитись із більшовиками проти незалежності України.

Оскілко планував здійснити переворот 30 квітня, але, дізнавшись, що йому загрожує арешт, увечері 28-го скликав на нараду своїх однопартійців і заявив їм, що готовий або негайно виступити, або виїхати за кордон. Вирішили починати негайно. Уночі вірні Оскілкові військові заарештували усіх присутніх у Рівному міністрів, а також зайняли усі ключові пункти міста. Сотня кінноти була послана у Здолбунів, щоб заарештувати Симона Петлюру.

29 квітня Оскілко вислав телеграму Є.Петрушевичеві з проханням, щоб УГА не втручалась у справи УНР. Одночасно він видав кілька відозв до війська, до селянства, до цивільного населення, до урядовців. Робилися спроби вийти на контакт із польським урядом із метою укладення перемир’я.

Головний отаман учасно зорієнтувався в небезпеці і організував заходи для придушення цього виступу. Вистачило лише кількох сотень Січових Стрільців, щоб майже без бою відбити Рівне та змусити Оскілка втекти.

POSTUP - ПОСТУП
№65 (723),
28-29 КВІТНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Страх перед дефолтом
·Хто є прем"єр-міністром України?
·Ющенко йде в опозицію

ПОГЛЯД
·Першотравень сатаністи відсвяткують по-своєму
·Спочатку була ініціатива
·Галичина: від П"ємонту до Конфедерації

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Французи в очікуванні
·Музеї нікому не потрібні?
·Новий КУН і його старі проблеми
·Праві блоки можуть об"єднатися
·Допомогли дітям лікуванням
·Випускники обиратимуть три іспити
·Ветерани отримають компенсацію

ПОСТУП З КРАЮ
·Страх перед дефолтом
·Цифри і факти
·Юлія Тимошенко проти Леоніда Кучми
·Американські експерти почали експертизу "таращанського тіла"
·Ющенко йде в опозицію

ПОСТУП У СВІТ
·Екс-президентові загрожує смертна кара
·Чеченці готують контрнаступ?
·У Китаї - антиамериканська істерія
·СВІТООГЛЯД

ЗДОРОВИЙ ПОСТУП
·Кремація тварин призводить до раку?
·Куріння може спричиняти викидень
·Виявлено ген ласунів
·Настала весна, принесла...алергію
·Школярки частіше ставатимуть мамами

ПОСТУП НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЙ
·Фоліант на... одну сторінку
·Метеорит "промахнувся"
·Голуби - знавці творів Ван Гога та Шагала
·Знайдено найдавніше в Америці місто
·Жарти кожен розуміє по-своєму

ПОСТУП В ІСТОРІЮ
·Українські державні перевороти

ЮВІЛЯР У ПОСТУПІ
·Григорій Шумейко: Я вдячний долі...
·Невже йому вже 50?

АРТ - ПОСТУП
·НАША АФІША
·Великі сценічні мрії Наталі Губанової

СПОРТ-ПОСТУП
·Чого чекати від української хокейної дружини
·Іспанський етап із присмаком гіркоти
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР