Фоліант на... одну сторінку
КНИЖКИ
Євген ГУЛЕВИЧ
Звична форма книжок, схоже, незабаром відійде у небуття. Принаймні так прогнозують науковці з лабораторій Белл із Нью-Джерсі та корпорації E Ink із Кембріджа, які винайшли економічний спосіб виробляти своєрідний папір із гнучкого пластика. Цей пластик активізується за допомогою електроніки і, відтак, “запускає” в дію сторінки книги.
Один-єдиний листочок цього “електронного документа” може, в принципі, містити цілу книгу. Сама інформація зберігатиметься в такому собі переносному носії пам’яті (подібному до звичайного компакт-диску) і передаватиметься на цю пластикову сторінку, де вже отримуватиме вигляд звичної нам форми чорних літер на білому тлі. І далі читаємо цю “електронну книгу” так само, як звичайну, традиційну: прочитали сторінку, тиснемо клавішу, і з’являється інша.
Наразі науковці зробили лише пластиковий листочок, укритий 256-ма малесеньскими крапками-пікселями, розміру 80 квадратних міліметрів кожний. Аби показувати власне текст, необхідно значно менші крапочки, десь приблизно розміром у 0,1 міліметра. Але дослідники кажуть, що з тими дешевими технологіями та матеріалами, які тепер використовуются в електроніці, вони зможуть уже незабаром продукувати потрібні параметри для масового виробництва книжок нової ери.
Три роки тому корпорація E Ink уперше оголосила результати своїх досліджень у цій галузі. Перші зразки “нової” книги робили за допомогою прозорих мікроскопічних капсул, наповнених частинками білого барвника. Капсули наносили тонким шаром на пластиковий листок, і під дією електричного струму частинки барвника притягувалися до поверхні або дна тих капсул, проявляючи, відтак, відповідний білий або чорний колір. На цьому ж принципі побудовані екрани переносних комп’ютерів, де кожен піксель може бути, незалежно від іншого, перемкнутий на білий чи чорний колір.
Але комп’ютерні силіконові чіпи надто дорогі для такого виробництва, і дослідники вирішили, що зиску з цього буде не так багато, як хотілося б. Власне через те вони вдалися до пошуків дешевшого матеріалу, і вигадали той самий прозорий електрод і електропровідний пластик. Отже, тішимося сподіваннями, що зовсім небагато часу мине (якихось, певно, років чотири-п’ять), як наші бібліотеки стануть дуже “маленькими”, чи, правильніше, дуже “тонкими”.
|
|
