Цифри і факти
ПОГЛЯД
Віталій ПОРТНИКОВ, Москва
За радянських часів була така товстенька червоно-біла книжечка – щорічник “Цифры и факты”, що його видавало Центральне статистичне управління СРСР. Щорічник був улюбленою книжкою західних економістів: такого читання, де реальна економіка підмінялась акуратною фальсифікацією, годі було й шукати! Радянським візитерам намагалися натякнути, що жодного сенсу у цьому просто немає, однак ті не погоджувалися. Цифри красиві, а головне в нас – все ж таки політика. Економіка просто має її підтверджувати...
З тих часів небагато що змінилося. Який все ж таки був сенс у відставці уряду Віктора Ющенка саме зараз? Можна було вважати кабінет реформаторським, як представники протипрезидентської опозиції, можна говорити, що прем’єр тільки спекулює на реформах заради збереження влади, як представники протипрем’єрської опозиції (тепер уже – позиції...). Однак очевидно, що сьогодні в очах суспільства економічна ситуація виглядає зовсім не найгіршою порівняно з попередніми роками. І тепер усі можливі економічні потрясіння будуть пов’язані вже не з особою Ющенка, а з відповідальністю Президента і парламентаріїв.
Екс-прем’єрові тепер взагалі – чим гірше, тим краще: у разі різкого погіршення ситуації, хай і об’єктивного, він просто перетворюється на харизматичну поcтать в очах людей, які про нього сьогодні і не згадують... Однак експерти радили опонентам Ющенка дочекатися осені, коли ситуація могла б бути досить важкою для урядовців.
Чекати ніхто не став. Це для журналістів Ющенко – прем’єр-реформатор або нереформатор. Українська політична тусовка керується не цими старомодними ярликами, а насамперед складною системою власних кулуарних домовленостей/недомовленостей. Для тих, хто в Україні приймає рішення, найважливіше: що Ющенко виконав, а що – ні, про що вдалося домовитися з точки зору розподілу зон впливу, повноважень, територій, а про що – ні... Якщо аналізувати українську політику, треба повертатися до історичної спадщини ХVІІ-ХVІІІ століть, бо учасники процесу у своєму сприйнятті сучасності керуються радше феодальними парадигмами...
А якщо аналізувати українську економіку... Ні, її краще взагалі не аналізувати, бо в такому разі ми змушені констатувати, що практично для всіх учасників гри економічні зміни чи їхня відсутність – лише знаряддя для розв’язання зовсім інших проблем, для політичного впливу, рейтингів, врешті-решт, заробляння грошей – але тільки не для побудови цивілізованого, економічно спроможного вижити суспільства.
Якби ставлення до економічних проблем було іншим, уряд Ющенка був би не клубом за інтересами, в якому прем’єр змагається з власними міністрами, а усталеною командою. Якби ставлення до економічних проблем було іншим, український політичний клас ставив би собі за мету не конфронтацію навколо уряду, а пошуки рятівного компромісу – а от безкомпромісність якраз здавалася б неконструктивним підходом до проблем країни. Якби ставлення до економічних проблем було іншим, відставка уряду зараз не відбулася б, навіть якби його дружно не любили всім парламентом... Якби... Однак тоді ми мали б економіку. А так – змушені втішатися зовсім не вражаючими “Цифрами и фактами”.
|
|
