Цей ляпас ми заслужили
Олег ОНИСЬКО
Це діагноз. Українське суспільство хворе. Я маю на увазі зараз не парламент, хоча саме в парламенті виявилося більше відвертих недоброзичливців Ющенка, аніж у суспільстві. В нашому суспільстві, принаймні так твердять соціологи, більша частина його членів якраз підтримує і самого Ющенка, і його уряд.
Степан Бандера уже вчора писав, посилаючись на дані опитування, проведеного фондом “Демократичні ініціативи”, що загальна підтримка Ющенка по країні становить понад 52 %. Найцікавіше, що найбільше Ющенка підтримують у Києві (84 %) і тільки потім у Галичині (81 %). Це, до речі, розвіює міфи про підтримку дій кабінету Ющенка виключно “західняками”, “націоналістами” і т. д. Такої популярності досі не мав жоден уряд.
І все ж, незважаючи на це, парламент відправив Ющенка у відставку. Це означає, що більшості народних депутатів абсолютно плювати на т. зв. “громадську думку”. Саме так – у лапках. Бо в країні досі немає цієї думки.
Запитайте себе, чи пам’ятаєте ви прізвище депутата, за якого голосували у 1998 році під час останніх парламентських виборів? Запитайте себе, чи стежили ви за його діяльністю у Верховній Раді, за його міграцією по парламентських фракціях, за тим, як він мовчав тоді, коли, на вашу думку, треба було не лише говорити, а, можливо, кричати?!
Наше суспільство справді хворе. Це наші представники проголосувати проти Ющенка, це ж ми їм дали таке право. А те, що вони мало на нас зважають - ну, що ж, самі винні. Вони ж звикли, що нас можна купити на виборах на пакет гречаної крупи. Або навіть не купити – просто обдурити. Чи багато ви знаєте людей, які голосували за Кучму в першому турі президентських виборів? Я знаю багатьох, які голосувати за нього в другому турі – від безвиході, але я не знаю жодного, хто проголосував би в першому турі, коли було багато кандидатів. Зараз наші політики-демократи, особливо галицькі, знову довго і нудно пояснюватимуть, чому нам знову не вдалося зберегти те, що ми цінуємо. Нам знову хтось завадив – комуністи, олігархи, президент, Москва, роз’єднаність демократів і так далі... Вони завжди знайдуть причину... Вони ж – “чисті”. Вони голосували “проти”. І ніхто ж із них не скаже, що вони найбільше винні в тому, що їхнє слово нічого не важить, що вони – політичні “нулі”... Хто винен у тому, що ці “нулі” десять років поспіль ділять шкуру невбитого ведмедя і не можуть домовитися між собою?
...Ми, галичани, хронічно схильні довіряти долю нашої країни політикам-невдахам.
|
|
