BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX |

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

Куди бургомістр
пішки ходить
Так сі стало, жи Юзьо до цих пір літав переважно сизим орлом попід небесами, обсервуючи нашу “незалежну” від олігархів неньку, ширяв над областю і обласними світочами, але забував при цьому обсервувати пильним оком Львів. На що не раз читачі Юзьові вказували і дорікали.

І вирішив я відтепер пильніше до нашого міста приглянутися, в різні дзюрки позазирати, всюди свого носа запхати, а заодно й Ратушу під мікроскопом заобсервувати.

Власне з цією світлою метою і став я вчащати до Ратуші та приглядатися, як наші чиновники й депутати поживають. Чим дихають, де творчий заряд черпають і куди його випускають. Ясно, що довелося і до кльозетів зазирнути. Бо як же без них? Кльозет – обличчя влади.

Чесно скажу – не вразили. Скоріше, навпаки. От в обласній держадміністрації вразили. А тут – ні. Занедбані вони якісь – ні тобі паперу, ні тобі води, ні тобі паперових рушників. Ну, і запашок специфічний. Невже, думаю, магістрацькі трударі, а особливо народні обранці мусять по таких кльозетах поневірятися? Не може того бути. Такі кльозети іно для трудящих, для відвідувачів, прохачів та іншої мурашви, а депутати мусять мати щось пристойніше.

Яким же було моє здивування, коли виявилося, що не мають депутати жодного вибору і відвідують ті самі заклади закритого типу, що й прості смертні. Можливо, щоби бути ближчими до народу.

І тепер я врешті дошолопав, чому всі депутати на сесії з газетами ходять. Так шелест і котиться залями.

Єдиний, кого я ніколи з газетов не видів, – то бургомістр Василько. Хіба би віддавав перевагу телєвізору? Але нє, думаю, бодай у свою “Ратушу” мусить часом зазирати, що там мудрого про нього пишуть. Певно, де в маринарці складену носить.

Знову зачинаю розпитувати, чи видів хто Василька в тих магістрацьких кльозетах. Де там! Ніхто не видів. Навіть бабця кльозетова, котра давала підписку про нерозголошення державних таємниць, за десятку ми виклала всьо, як на тарелі, – хто, де, кілько разів, як часто і чим. Але ніц про пана бургомістра. Навіть вповіла, котрій газеті найбільше надають перевагу чиновники. Проте я не буду сесе розголошувати, аби не робити конкурентам зайвої реклями.

– Пануньцю! – била себе бабця в груди шваброю. – Легше уздріти привид чорної труни, як ся дує на вунітазі, ніж нашого бургомістра. Нігди-м го тамечки не виділа, вірте мені, бо кілько жию, а ше-м за гроші не брехала.

Ну, тут я вже не на жарт захвилювався. Як то так, жи ніхто го в кльозеті не видів! Спочатку подумав – може, хорий? Може, шось му зле. Але нє, не виглядає на такого. І ноги жваво переставляє.

Ну, тоді лишається тілько одно – святий!

Як мене то осінило, то відразу і в піт кинуло.

Але поділився тими думками з Юльцею і вона мене на землю спустила.

– Нє, то неможливо. Якби він був святий, то би по воді ходив, а зимну воду на гарячу перетворював. А так навіть тої води бракне, котру обіцяв перед виборами.

Але якщо не святий, то куди ж він пішки ходить?

І так то мене мучило, так то мене шпігало, що я доти нишпорив по Ратуші та й розпитував, доки, врешті, не дізнався шокуючої правди.

Правда коштувала двайціть гривень. Але не шкодую. Бо пан Василько таки до кльозету ходить! Всьо в нього в порядку. І не мусить бути святим. Але кльозет має персональний. Далекий і від народу, і від депутатів трудящих.

Кльозет у нього в його ж таки кабінеті – зі всіма прибамбасами, з постійною зимною і теплою водою, із запашними милами, фірмовими сувоями паперу, з рушниками і фіялковими дезодорами. Не кльозет, а казка. Сумніваюсь, чи Клєопатра мала ліпший. Є де думкам розвернутися, є де творчу потугу напружити і нової наснаги зачерпнути.

І впала скеля мені з грудей. Бігме, легше стало.

І пригадалася мені історія про нашого славного татунця цісаря Франца Йосифа, котрий у побуті був надто вже невибагливий і нізащо не бажав кльозети в своїх цісарських палацах переробляти.

Дружина наслідника трону архикняжна Стефанія завше дуже гучно обурювалася з кльозетів у цісарських палацах. Бо, й справді, все це були допотопні страхоття, котрі доводилося споліскувати водою вручну з баняків, а ще вони мали роками незмінний червоний оксамит на оббивці седесів. Княжна домагалася справжньої, як висловився цісар, революції – усунути, врешті-решт, зі спальні “крісла для ходіння на двір в покою” і впровадити щораз популярніші по европейських замках ватеркльозети.

І постійно бідачка шпирала та й шпирала свого чоловіка архикнязя Рудольфа, але його позиція була при дворі надто слаба, щоби пробити сесю концепцію.
Франц Йосиф, який і спав на простому залізному ліжку, і возив його всюди за собою, особливо після того, як під ним завалилося дерев’яне, мав глибоко десь усілякі новації. Завше з підозрою ставився до підозрілих, на його думку, новинок. І навіть попри потужний натиск бельгійського та англійського дворів не давав згоди на перебудову кльозетів.

Ну, і скінчилося тото всьо трагедійов. Архикняжна Стефанія, таким чином, дістала підставу для своїх постійних вицєчок на інші королівські двори, де з насолодою, врешті, могла віддатися кльозетовій медитації. Рудольфу ніц ся не лишало, як втішатися з коханкою. І так його то, врешті, засмоктало, жи хлоп одного разу витяг револьвера та й бебехнув коханку і себе.

Але на цісаря навіть то не вплинуло і таки й не впровадив ватеркльозетів. Бо такий скромнюткий був. Але теперішні цісарята вже не такі. Тим вже давай “мерси”, ліжко на пульті і пурцелянові унітази, бо воно ті, хуроба, в такий навіть не пукне.

Пані цьоця на вицєчці

Напередодні Великодня влаштували поляки для українських журналістів семінар до приїзду Папи. Запросили журналістів із Києва і Львова. Зі Львова мало їхати тринадцять осіб. Але поїхало п’ятнадцять.

Знайома ситуація. Бо як мед – то ложкою. А ліпше двома. Як, зазвичай, у нас і буває. Отже, одна із чільних достойниць нашої місцевої влади пані Оксана прихопила зі собою, крім зубної щітки і папільоток, ще й свого чоловіка, який до журналістики має такий самий стосунок, як Юзьо до балєту. Але газети, певно, читає частіше, як Юзьо дивиться балєт.

Але як мус, то мус. Чоловік її, видно, саму не хтів пускати. А як уже взяла чоловіка, то спакувала й дитину. Добре, жи на тім ся обмежила і не взяла ще під пахви свекра зі свекрухов.

Іно тоті поляки не звикли до наших звичаїв. Вони мали всьо пораховано і не сподівалися на зайві писки. В них як написано стілько, то стілько і має бути.
І фертик. Бо в німців вчаться. Але ми ся вчимо в москалів і ту наші етичні школи, до курчої мами, не співпадають.

Пані Оксана так само собі всьо файно порахувала і наробила ґвалту, аби господарі десять днів годували не тільки делєгацію, але і її родину. Поляки трохи пробували з того дивуватися, але, врешті, змирилися, хоча й шлякали.
Але поціху, бо в німців вчаться. А якби вчилися в москалів, то би тій пані штири моцних слова сказали. А так си подумали, жи то яка зацна журналістка, то ше про них зле напише.

Але тій, вибачайте на слові, журналістці тоті семінари були до їдного місця, бо з десяти днів пані Оксана заявилася туди іно раз. А решту часу успішно вбивала у краківських та варшавських кнайпах.

Незважаючи на те, що поїздку оплатила польська сторона, наша пані оформила собі відрядження. І кажуть, жи не просте, а валютне.

Але хто би ся з тим рахував? Як життя таке зацофане, то тре радіти, що бодай комусь таки вдається вхопитися за грубший кінець.

Сімейна газета

Виявляється, газету можна використовувати не тільки так, як звикли її використовувати в магістраті, а й так, як описує “Сімейна газета”.
“Як втихомирити зубний біль.

Коли зуб не реагує вже ні на що, спробуйте найпростіший метод. Підпаліть газету і потримайте над її вогником ложку. У ковшику ложки з’явиться жовтий наліт. Його потрібно зняти клаптиком вати і запхати у дупло прикрого зуба. Незабаром біль вгамується”.

Чи не чудо? Біда тілько, жи не написано, яку саме газету треба палити, бо того добра в нас до кольору-до вибору. Є біленькі, сіренькі, жовтенькі, кольорові і москальські.

Пам’ятаю, жи дід все нарікав на самокрутки з москальських газет – дуже в горлі дерло. Тому смалив цигарки з газет польських, бо – “мнєкші”.

Одне слово, той наліт, який має з’явитися на “ковшику ложки”, залежно від газети, може бути і не конче жовтий, а й синьо-жовтий, і червоний, і краснобєлосіній.

То я би просив, аби в газеті докладно написали, котре в яке, перепрошую, дупло пхати і на що воно помічне.

Ювілеї

Трийцятирічний ювілей недавно си справив славний редактор однієї із львівських газет і привітали го рідні журналісти люксусовим спецвипуском на крейдяному папері. “Одного чудового весняного дня на світ з’явилося маля, –вповідає передовиця. – А почалося все дуже просто – маля мало сильний потяг до друкованого слова”.

З іншого допису дізнаємося, що “у Тернополі слова (назва газети і прізвище головного редактора) викликають такі ж асоціації, як колись “Ленін” і “партія”. І люкс! Але трохи далі вже ся пише про видавничий концерн і президента концерну, а то трохи не співпадає з поглядами вождя революції, котрий дуже не любив ружних імперій, імператорів і концернів.

Видруковано в спецвипуску також ружні файні промови, фотки і навіть оду.
“Вам – 30 літ. Це ніби первоцвіт, Що радує чудовими плодами”, – тішиться придворна поетеса і закликає: “Веди вперед нас, вірний капітан! А ми для тебе творимо молитву”.

“Газетне слово, наче влучний гол,
Ви посилаєте у душі хижі.
Ні, недаремно любите футбол,
Мандрівки, гори і, звичайно, лижі”.

І тут усе ясно, хто би з тим сперечався, жи пан редактор так само, як і Юзьо, “землі своєї вірний син”. Але вкінці я натрапив на якусь троха макабру:
“Хай кличе обрій! Йдіть до нього! Там Вас нове покличе видноколо. Хай будуть світлими вони усі ( це про кого? ), Хай ваші березні дарують квіти”.
Ну, що тут вповідати. І ми ся цілов редакційов дуже тішимося з ювілею пана редактора, бо читаємо, конспектуємо, обсервуємо і, хоч не маємо чести бути наближеними до Його Величности Пана Імператора, але щиро тиснемо граби.

Листи трудящих

Постійний дописувач до Юзя пан Ромцьо Макітра теж пильно обсервує львівську пресу. Зокрема, в газеті “За Вільну Україну” за 30 березня вичитав він на ст. 6, жи в Македонії поліція веде операцію “проти озброєних арабських формувань”. І дуже ся здивував, бо звідки взялися араби в Македонії? Але я нічому вже ся не дивую. Бо може, вже є така урядова вказівка, аби альбанців вважати арабами. Хто його знає!

І там само ще він вичитав, жи “Москва виступає проти вимог Литви про відшкодування за 10 років окупації”. І ту пан Ромцьо взяв калькулятор, і відняв від 1990 року 1940 рік і дістав 50. Ну, три роки німецької окупації мінус. Най буде. Але звідки десять? Хоча тота руска окупація в Литві не була така страшна, як в нас, а принаймні в п’ять разів лагідніша. Бо люди, відбувши тюрми, могли й емігрувати, і публікуватися. Ну, то в “ЗВУ”, певно, тому й порахували їм рік за п’ять.

Не минає сеся напасть з цифрами і “Поступу”, бо пан Макітра в числі 51 вичитав, що в Колюмбії поліція викрила фальшиві друкарські форми для українських банкнотів. . . по 25 гривень. І справедливо вважає, що за друк 25-гривневих банкнотів жоден суд не міг би мати претензій. Але мене ту цікавить іно одно – чия парсуна на тій банкноті зображена!

POSTUP - ПОСТУП



ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·226 кнопок для Ющенка
·Чорнобиль назавжди
·Ватикан оголосив імена мучеників УГКЦ

ПОГЛЯД
·Бандера та Кучма
·Кадри вирішують усе?
·ЗАБУДЬТЕ ЧОРНОБИЛЬ!

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Квартплата зростатиме далі
·Студентам не дають захищати прем"єра
·Одним консульством стане більше?
·Молодь - із Ющенком
·Дизпаливо забруднило Дністер
·Папа поєднає народи

ПОСТУП З КРАЮ
·Мат Ющенкові - шах Кучмі?
·Ізоляція - або Азія
·Долганов - проти прес-секретаря Ющенка
·Олександр Кузьмук: Вступати до НАТО Україна ще не планує
·КРАЄВИД

ІНТЕРВ"Ю В ПОСТУПІ
·Мирослава Гонгадзе: Це інтерв"ю - моя остання заява

КРИМІНАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Сутенерка опинилася за гратами
·"Картотека" змушує вдаватися до шахрайства
·Грабіжник-невдаха

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

ПОСТУП КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
·Погляд у минуле комп"ютерних технологій
·PC-NEWS

АРТ-ПОСТУП
·Коли Жолдак одружується, Гришковець їсть собак
·Верни до мене, пам"яте моя...

ТЕМА ПОСТУПУ
·Зона особливого режиму
·Як це було
·Чорнобиль назавжди
·Що писала преса в травні 1986 року

СПОРТ-ПОСТУП
·Лідери не змінюються, аутсайдери - теж
·В Італії пахне скандалом
·Яке ж закінчення чемпіонату без демаршу?
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·О'Генрі