BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX |

Мирослава Гонгадзе: Це інтерв"ю - моя остання заява

Вдова зниклого журналіста каже, що втомилася від спекуляцій навколо її імені та імені її чоловіка. Вона хоче просто виховувати своїх дітей

ПРЯМА МОВА



© ПОСТУП
Мирослава виглядала змучено і знервовано. “Я хочу, щоб це все якомога швидше закінчилося” – такими були її перші слова.

Домовленість про інтерв’ю була досягнута непросто – після публікації зі спотвореними фактами в “Киевских ведомостях” Мирослава поставилася упереджено до розмови, що записуватиметься. “Я не знаю, в які умови буде поставлений журналіст, навіть якщо він приїде з найкращими намірами”, сказала Мирослава за кілька днів до розмови. Тому виставила кілька умов. Журналіст повинен належнати до близького кола: “Я маю бути з цим журналістом на “ти”; всі відповіді вважаються вичерп-ними, уточнень бути не повинно. Перелік запитань мав бути визначений заздалегідь, деякі вона викреслила власною рукою: “Маєш багато плівки – будемо говорити, але я скажу лише те, що можу сказати. Надто багато від цього залежить”.

Мирослава говорила щиро, але не все. Обмежена умовами процедури отримання притулку, яка на той час ще не за-кінчилася, близькістю до України, вона не хотіла нашкодити дітям і підставити тих, хто залишився в Україні. Це пояснює, чому деякі відповіді підкреслено делікатні і неточні.

Зараз вона намагається дати раду своїй сім’ї. Діти – основний пріоритет.
Кар’єра зачекає. Вона пережила останні півроку і не зламалась. “Я не маю права. Навіть якби хотіла”. Її сльози капали на прес-конференції тільки один раз. Картала себе за це кілька місяців. Скільки разів на самоті – не знає ніхто. Тепер буде і легше, і важче водночас. Тиску буде менше, проте все доведеться починати з початку. Вчити мову, говорити слова, поводитись адекватно до нового суспільства, давати собі раду.

“Я не знаю, що буде, яле я знаю, що робитиму, щоб все було добре”,– сказала Мирося під час прощання. Вона вже не питає: “За що?”, намагаючись думати про завтра.

– З якими проблемами ти стикалася в Україні впродовж останніх півроку?

– Для того, щоб описати ці проблеми по порядку і чітко, нам доведеться говорити кілька годин. І говорити про всі проблеми, які я мала. Я можу сказати, що те, що сталося 16 вересня минулого року (того дня зникнув Георгій Ґонґадзе. – Ред.), створило проблему, і я боюся, що проблему всього мого життя, тому що я стала об’єктом політичного процесу. З самого початку я була зацікавлена, щоб інформація про цю проблему поширювалася: основним моїм завданням було об’єктивне розслідування цієї справи. Без цього я б не змогла жити далі. І я робила все для того, щоб якось посприяти слідству. Але кожного дня я повинна була приймати рішення, ціною яких могло бути моє життя і життя моїх дітей. Це дуже складно, це психологічно дуже складно. Звичайно ж, я безкінечно стикалася з правоохоронними органами, ставлення яких публічно було толерантним, але реально воно абсолютно не відповідало нормальному перебігу справи. Насправді я думала, що своїми діями зможу максимально допомогти слідству. Хто, як не я, найкраще знала Георгія – і знала все, що могло відбутися навколо нього. І тому я бігала в прокуратуру безкінечно, працювала там по дві, три, чотири, п’ять годин у день, я намагалася знайти там якісь зачіпки для того, щоби з’ясувати що-небудь в цій справі. Але, те що я бачила, мене не наводить на оптимізм, тому що я не бачу зараз пер-спективи відкритого слідства – і я не бачу зараз перспективи знайти правду у цій справі.

– Ти стикалася з погрозами, з стеженням за тобою?

– Я вже півроку не можу жити зі своїми дітьми. Я боюся за них. Мої діти перебували з моїми батьками на Західній Україні тільки тому, що я не знаю, що може спасти комусь на думку стосовно мене чи стосовно моїх дітей. Георгій теж не стикався з прямими погрозами проти себе, але ми бачимо, що сталося.
Ос-кільки я є в епіцентрі цього скандалу, цього політичного протистояння, то я нічого не можу прогнозувати. У мене вже з’явилася манія переслідування: я боялася. Я завжди оберталася, коли за мною хтось ішов і наближався надто близько. Я не знала, хто може йти за мною. Я не могла просто жити, як приватна особа. Мене всюди впізнають. Люди, можливо, хочуть допомогти, поспівчувати, але часом реакція бувала неадекватною. Це важко. Деякі люди просто уникали мене, бо не хотіли робити мої проблеми своїми. Деякі друзі розповідали мені, що після наших зустрічей їх викликали в органи і розпитували – що, про що і так далі. Це постійний психологічний тиск. Я постійно мушу бути сильною – і ніхто не знає, скільки сил залишається і через що треба переходити, щоби виглядати сильною.

– Але в тебе була конкретна інформація з приводу переслідування стосовно власне тебе. Чи були прямі погрози чи натяки, чи хтось казав, що знає про стеження чи про прослуховування твоїх телефонів?

– Прослуховування моїх телефонів не викликає у мене ніяких сумнівів. Мені телефонували з наших регіональних офісів і казали, що ось до нас приходила міліція і питала, що це за телефон і хто з цього телефону дзвонив на мій робочий номер. Чи це не є підтвердженням?

– Які з цих чинників вплинули на твоє рішення залишити Україну?

– Я ніколи не казала, що я залишаю Україну назавжди. Я втомилася. Я хочу мати час для себе і для дітей. Я всі ці півроку займалась однією проблемою, яка стала проблемою мого життя і проблемою українського суспільства, яка відкрила дуже багато ран на тілі України. Я хочу хоча б трохи сконцентруватися на своїх дітях.

– Чи знала ти, що рішення про надання притулку Імміграційною службою США прийматиметься не лише стосовно тебе, але й стосовно майора Мельниченка?

– Ні.

– Які твої плани на майбутнє?

– Я поки що не знаю. Зрештою, це мої приватні справи. Єдине, що я знаю точно: не принципово, де я перебуватиму, – в Києві, в Страсбурзі чи в Вашинг-тоні. Я завжди буду робити все для того, щоби мої діти ніколи не соромилися того, що народилися на Україні і щоб мої діти ніколи не соромилися за вчинки своїх батьків. Це для мене найголовніший чинник взагалі мого життя і моєї діяльності...

– Як виглядатиме твоя співпраця з органами слідства – з огляду на те, що тепер вас розділяє суттєва географічна відстань?

– Співпраця виглядатиме нормально. Все буде в цивілізованій формі. У мене є адвокат, який займається моїми справами. Я не бачу проблеми у наших стосунках (з органами слідства. – Ред.)

– Ти маєш запрошення відвідати Страсбург тоді, коли розглядатиметься питання про можливий початок процедури виключення України з Ради Європи (слухання відбудуться сьогодні, 26 квітня. – Ред.). Ти поїдеш?

– Я не знаю. Біля мене є діти, крім того, я поки що маю певні обмеження.
Зрештою, я впевнена: якщо Україну виключать із Ради Європи, то це буде проблемою не для української влади. Це буде проблемою для громадян України.
Останні паростки української демократії будуть просто знищені. Що тоді буде з Україною? Нова Білорусь?..

– Якою мала б бути твоя функція в Страсбурзі?

– Я мала б розповісти, що відбувається зі справою мого чоловіка. Ця справа набула розголосу і не має результатів у розслідуванні. Я мала б описати, наскільки відкрито проводиться це слідство – і що треба зробити, щоби вплинути на хід цього слідства.

– За яких обставин ти повернешся в Україну?

В Україні є дві проблеми: відсутність економічних реформ і відсутність полі-тичних реформ. Відсутність в принципі демократичних засад існування цієї держави. Відсутність нормальної політичної системи. Усі ці речі треба зараз робити. Вони не робляться. Я хочу, щоб Україна була нормальною демократичною державою, яка дотримується прав людини, свободи слова. Якщо ці принципи існуватимуть, це буде нормальна держава. Саме такої держави хоче і Захід. 10 років Захід стоїть із відкритими дверима і чекає. Україна? Будь ласка! Ми готові прийняти вас. А Україна повертається спиною і каже: ми ще не вирішили.
Зараз весь Захід кричить і питає: що у вас відбувається? Налагодьте свою систему, проведіть відкрите слідство, з’ясуйте, хто винен (чи не винен) у цій ситуації! А українська влада каже: у нас нічого не відбувається. У нас усе нормально. Я готова працювати для України, я хочу цього і я віддам всі свої сили для того, щоби ця Україна стала такою, як я її бачу, якою бачить її весь україн-ський народ. Але рівень маніпулювання суспільством, громадською думкою сягнув такого високого рівня, що ті, хто маніпулює, вже й самі починають вірити в те, що вони говорять. Ось у чому жахливість цієї ситуації.

– Тим не менше, це діагноз ситуації. Якими мають бути обставини, щоби ти і твої діти жили в Україні разом?

– Це має бути нормальна демократична Україна

– Як ти оцінюєш публікації в українській пресі про те, що ти виїж-джаєш назавжди, що Президент Кучма винен у загибелі Георгія, про те, що ти їдеш до Георгія, який десь переховується, про те, що тобі є що приховувати від правоохоронців?

– Я вражена кількістю спекуляцій навколо моєї проблеми. Я розумію, що моє життя, моє особисте життя, життя моєї сім’ї стало об’єктом політичного процесу в Україні. Але я здивована такою кількістю маніпуляцій. Саме в тому і полягає професіоналізм журналістів, щоби будувати свої висновки на конкретних фактах, а не висловлювати свої власні думки з приводу того, що сталось. Я б попросила українських журналістів саме на це звернути увагу, описуючи події в Україні. Говорити про конкретні речі, про конкретні факти, давати інформацію.
А люди самі здатні оцінити ті чи інші процеси. Я розумію, що відсутність інформації приводить до таких спекуляцій, але я, напевно, маю право зараз після всього, що сталося, на приватне життя і на час для своєї сім’ї. І я дуже прошу не спекулювати на моїй темі.

– Фактом залишається те, що ти стала об’єктом української політики і те, що ти говориш, великою мірою сприймається як судження політичного чи суспільного діяча.

– Моє публічне чи політичне життя можливе тільки в демократичній Україні.
Тільки за таких обставин мої знання і мій досвід можуть бути корисними для цієї держави. І я можу займатись публічною діяльністю в такій Україні, де не зникають люди, де правоохоронні органи не очорнюють цих людей, замість того, щоб їх шукати. Я можу займатись пуб-лічною діяльністю тільки в такій системі, яка дає можливість людям розвиватися, і де твої дії дають реальний результат.
Якщо українські чиновники тішаться, що я перестану створювати для них проблеми, – це не так. Я – українка, яка усвідомлює в широкому сенсі свою національність, своє походження, свій патріотизм, яка є відповідальною за свої дії перед своїми дітьми, і ширше – перед своїм народом. Я робитиму все для того, щоб змінити ситуацію в Україні. Я морально підтримую своїх колег і підтримую їх бажання будувати демократичну Україну. Якби у мене не було двох маленьких дітей, за яких я відповідальна, то, можливо, я би включилася зараз у цю боротьбу. Але якийсь час мені потрібний для того, щоби поставити дітей на ноги. Це інтерв’ю – моя остання заява на якийсь тривалий час, хоча мої подальші дії визначають обставини. Я вдячна за можливість сказати це і прошу мене по змозі більше не турбувати і дати мені можливість самій вирішувати свою долю і своє майбутнє.

Розмовляв Євген ГЛІБОВИЦЬКИЙ, ТСН, спеціально для “Поступу”.
Варшава-Львів

Ця публікація стала можливою з люб’язного дозволу “Студії 1+1”, якій належать авторські права. При передрукові посилання обов’язкове.

POSTUP - ПОСТУП



ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·226 кнопок для Ющенка
·Чорнобиль назавжди
·Ватикан оголосив імена мучеників УГКЦ

ПОГЛЯД
·Бандера та Кучма
·Кадри вирішують усе?
·ЗАБУДЬТЕ ЧОРНОБИЛЬ!

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Квартплата зростатиме далі
·Студентам не дають захищати прем"єра
·Одним консульством стане більше?
·Молодь - із Ющенком
·Дизпаливо забруднило Дністер
·Папа поєднає народи

ПОСТУП З КРАЮ
·Мат Ющенкові - шах Кучмі?
·Ізоляція - або Азія
·Долганов - проти прес-секретаря Ющенка
·Олександр Кузьмук: Вступати до НАТО Україна ще не планує
·КРАЄВИД

ІНТЕРВ"Ю В ПОСТУПІ
·Мирослава Гонгадзе: Це інтерв"ю - моя остання заява

КРИМІНАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Сутенерка опинилася за гратами
·"Картотека" змушує вдаватися до шахрайства
·Грабіжник-невдаха

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

ПОСТУП КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
·Погляд у минуле комп"ютерних технологій
·PC-NEWS

АРТ-ПОСТУП
·Коли Жолдак одружується, Гришковець їсть собак
·Верни до мене, пам"яте моя...

ТЕМА ПОСТУПУ
·Зона особливого режиму
·Як це було
·Чорнобиль назавжди
·Що писала преса в травні 1986 року

СПОРТ-ПОСТУП
·Лідери не змінюються, аутсайдери - теж
·В Італії пахне скандалом
·Яке ж закінчення чемпіонату без демаршу?
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·О'Генрі