BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX |

ЗАБУДЬТЕ ЧОРНОБИЛЬ!

ПАВЛЮКОВА



© ПОСТУП
Я мрію назавжди забути квітень 1986-го. Чи то пак, “Чорнобильську трагедію”.

Я хочу, щоб про це ніхто і ніколи не згадував. Щоби сьогодні ввечері не було чергового концерту “з нагоди 15-річчя Чорнобильської катастрофи”. Щоб не показували фільму “Сталкер”, як і п’ять років тому. Щоб не розказувала Ліна Костенко про свою подорож у Зону. Щоб не говорили чиновники про те, що і в яких кількостях зроблено для постраждалих від Чорнобильської катастрофи. Щоб не розповідали активісти із Чорнобильського фонду про те, що держава не турбується... Я хочу просто все забути. Раз і назавжди. Я хочу, щоб мій батько перестав ділити свої спогади на “до війни” та “після війни”. Я хочу стерти зі своєї медичної картки в поліклініці червоні літери – “евакуйована з Чорнобильської зони”. Я не знаю, чи люди вчаться на помилках. Зате я точно знаю, що люди бояться того, чого не розуміють. Після 86-го вийшло безліч книжок та було знято безліч фільмів про те, як відбувалася ліквідація аварії та евакуація людей із зони. Та ніхто не писав про те, що “евакуйовані” не хворі і не заразні. Напевно, тому у дворі мені в спину кричали “чорнобильський їжачок”. І, напевно, саме тому один мій приятель не дозволив мені проїхати в тролейбусі безкоштовно (була така пільга), тому що він не хотів, щоб люди дивилися на мене якось не так, – йому було соромно. Зрештою, здається, і сьогодні ставлення до чорнобильців – приблизно як до хворих на СНІД – усі розуміють, що не заразишся, але руку потискати страшно.

Мені страшно. Страшно, що я не можу забути квітня 86-го. Паніку, автобуси, дозиметри, якими постійно хтось обстежував. Одяг, який міняли з кожної нагоди. А ще – своє довге волосся, яке заледве не обстригли, тому що хтось сказав батькам, що воно багато “набирає”. А ще я не зможу забути справді чудового табору на Чорному морі, куди відправили мало не всіх дітей із зони. І де майже щодня давали шоколад та пекли прекрасні пироги з яблуками. От тільки чомусь надто часто вихователям нашого молодшого загону доводилося відповідати на питання, коли приїде мама. А я там писала слізні листи до батьків. Одному – кудись у Росію, а іншому в якесь атомне містечко України – батьки влаштовували наше подальше життя.

А ще я не забуду того, як знову була там. Рівно через
10 років після аварії. Під час практики в київській газеті, де запропонували зробити матеріал. Тоді я не розуміла, куди їду. Я просто їхала на таку собі екскурсію у Прип’ять, місто, де пройшло моє дитинство. Весело розмовляючи з такими ж туристами. От тільки після чергового шлагбауму мені перехотілося говорити. Похилені хати, запущені сади, розвалені криниці-журавлі... А потім нас перевдягнули у спецодяг і ми в’їхали в Місто. Місто, яке колись зображали на карті лише найбільшого масштабу, а сьогодні відоме усім. Прип’ять – містечко, збудоване за всіма правилами радянської архітектури, – купа бетонних “коробок”. Але було там ще багато води і сосен, багато сонця й зелені. Безліч птахів і комарів, наявність яких ти відчував повсякчас... А тут раптом зовсім тихо. Я більше ніде і ніколи не чула такої тиші. Це – коли жодного звуку довкола, окрім твого голосу. І здається, що тут немає навіть луни. Ти закричиш, а слова впадуть тобі до ніг.

Я думала, що буде страшно. Жодного страху. Тому, що це Місто було мені незнайомим. Я не впізнавала вулиць. Там, де мала би бути тополина алея, були лише пеньки, а там, де колись була величезна трояндова смуга, гордість міста, – лише бур’яни. Зрештою, всюди трава по пояс. Зелені аж забагато. Але дорогу до проспекту Леніна, 19 знайшла безпомилково. Чомусь була впевнена, що у двох кімнатах моєї квартири нічого не змінилося. Що я зайду, а там – усе, як раніше. А було зовсім порожньо. Я чула позаду себе якісь слова про плановий вивіз, про хвилю мародерства... А перед очима до неможливого точно спливали деталі моєї дитячої кімнати. І чомусь “Лісова школа” – книжка, яку мама читала перед сном. І саме тут стало страшно. Страшно через те, що там, де було моє ліжко, нічого немає. Страшно, що я повернулася не в місто, де колись жила, а в нікуди. Тому що тут немає сусідського ненажерливого кота Яшки, тут узагалі немає котів. Тепер тут немає нічого – тільки люди. І, напевно, тільки присутність людей стримала тоді від крику. А ввечері в Києві я зрозуміла, чому люди, які працювали тут під час ліквідації, багато пили, на місцевому сленгу це називалося “ганяти шитіків”. Я нічого не “ганяла”, я просто пила. Не п’яніла і плакала. Тому що мене позбавили Міста. Міста, вулицями якого я мала б водити свою дитину і розповідати: от, коли я була така, як ти, то втікала зі школи в цей кінотеатр...

А потім мені не хотілося нічого і нікому розповідати. Про це мовчать. І я мрію, щоб ніхто не нагадував про те, що було 15 років тому. Тому що я хочу думати лише про те, як я назву свою майбутню дитину, а не час від часу відганяти страшні побоювання про те, чи з нею буде все гаразд...

Наталя ПАВЛЮКОВА

POSTUP - ПОСТУП



ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·226 кнопок для Ющенка
·Чорнобиль назавжди
·Ватикан оголосив імена мучеників УГКЦ

ПОГЛЯД
·Бандера та Кучма
·Кадри вирішують усе?
·ЗАБУДЬТЕ ЧОРНОБИЛЬ!

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Квартплата зростатиме далі
·Студентам не дають захищати прем"єра
·Одним консульством стане більше?
·Молодь - із Ющенком
·Дизпаливо забруднило Дністер
·Папа поєднає народи

ПОСТУП З КРАЮ
·Мат Ющенкові - шах Кучмі?
·Ізоляція - або Азія
·Долганов - проти прес-секретаря Ющенка
·Олександр Кузьмук: Вступати до НАТО Україна ще не планує
·КРАЄВИД

ІНТЕРВ"Ю В ПОСТУПІ
·Мирослава Гонгадзе: Це інтерв"ю - моя остання заява

КРИМІНАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Сутенерка опинилася за гратами
·"Картотека" змушує вдаватися до шахрайства
·Грабіжник-невдаха

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

ПОСТУП КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
·Погляд у минуле комп"ютерних технологій
·PC-NEWS

АРТ-ПОСТУП
·Коли Жолдак одружується, Гришковець їсть собак
·Верни до мене, пам"яте моя...

ТЕМА ПОСТУПУ
·Зона особливого режиму
·Як це було
·Чорнобиль назавжди
·Що писала преса в травні 1986 року

СПОРТ-ПОСТУП
·Лідери не змінюються, аутсайдери - теж
·В Італії пахне скандалом
·Яке ж закінчення чемпіонату без демаршу?
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·О'Генрі

 

Все виды кондиционеров.