Структурні сади в оновленому залі
ПЕЙЗАЖІ
Марія ХРУЩАК
Нещодавно в галереї Львівського національного університету ім. І.Франка відкрилася виставка пейзажу Леоніда Пономаренка “Контраст.
Емоційне+раціональне”. Автор виставки – студент Львівської академії мистецтв (майстерня А. Максименка), дипломант Львівського Осіннього Салону “Високий Замок-2001”.
Ініціаторами виставки виступили ЛНУ ім. І.Франка та новостворене мистецьке об’єднання “Слід”, яке є структурною одиницею Львівської обласної ліги інтелектуальної творчості (ЛОЛІТ). Ліга – громадська організація нового типу і є асоціацією студентських клубів за інтересами. Прихід в організацію студентів ЛАМ став поштовхом до створення в організації мистецького об’єднання, метою якого було визначено сприяння творчій молоді. Зокрема, головною формою діяльності “Сліду” є організація та проведення персональних виставок молодих митців. Відповідно, почався пошук експозиційного залу, де все відбувалося б з їхньої ініціативи та згідно із їхнім задумом...
Отже, Львів, в якому мистецькими галереями “греблі не загатиш”, збагатився ще одним виставковим залом. Це – приміщення Музею історії університету, яке було люб’язно надано мистецькому об’єднанню для експонування студентських виставок. Діяльність оновленого “музею-галереї” було започатковано 1999 року. За цей час тут відбулося близько десяти різних виставок. Наприкінці 2000 року тут з’являються “слідівці”, які розпочинають свою справу із проведення обговорення персональних виставок М. Зелінської (графіка) та Б. Шиха (карикатура). І ось третя акція – виставка пейзажу молодого митця Леоніда Пономаренка, який зацікавив організаторів не лише своїми неординарними творами, але й оригінальним баченням мистецтва та довколишнього світу.
Пересічний глядач, прочитавши буклет до виставки та потрапивши на експозицію, зрозуміє, що живопис – це не завжди поліхромія, а пейзаж – не завжди такий, яким ми його звикли бачити не лише у традиційному мистецтві, а й у реальному світі. Сучасні критики мистецтва, не вдаючись особливо до теоретико-термінологічних висловлювань, могли би класифікувати творчість Леоніда Пономаренка як геометричний абстракціонізм, систем-арт чи концептуальне мистецтво, якщо б експозицію супроводжували документальні матеріали чи концепційні декламації автора.
Але Пономаренко не претендує на звання “концептуаліста”. Він зображає світ таким, яким бачить його через квадрат свого вікна, за яким – чітка структура співвідношення простору (білого) та матерії (чорного). Іноді одне може екстраполюватися на інше або бути частково доповнювальним елементом протилежного. Такий собі “Інь-янь”. Чи має зміст пошук чіткості, визначеності буття, якого, наприклад, для постмодерністів узагалі не існує? З іншого боку, художній текст творів може бути оголеною структурою деконструйованого (за Дерріда) “буття-тут”. А загалом, – це сфера інтерпретації, яка є прерогативою глядача. Отже, запрошуємо на виставку Леоніда Пономаренка, яка експонується в галереї ЛНУ ім. І.Франка протягом
19 квітня – 4 травня. Для особливо зацікавлених обговорення виставки буде проведено 27 квітня.
|
|
